
Блаженніший Любомир:
Перша реколекційна наука
(Притча про Закхея)
Слава Ісусу Христу!
З Божою допомогою починаємо дні духовної обнови. Що ми хочемо протягом цих днів зробити? У людей є такий звичай: коли вони зберуться разом – чи то вдома за обідом, чи у знайомих, чи на роботі, чи, як буває у Львові, біля пам’ятника Шевченку, – то починають говорити, як виправити світ , як зробити його кращим. Ми ж поміркуємо протягом цього часу, як виправити самих себе. Отже, наше завдання – пізнати стан своєї душі, подумати про своє ставлення до Бога, до самих себе і до ближніх.
Сьогодні ми роздумуватимемо над подією, описаною у Святому Євангелії, над зустріччю Ісуса Христа з Закхеєм. Хто такий Закхей? Це митар, вживаючи сучасний термін – податковий урядовець.
Cкажу декілька слів про те, як у давні часи відбувалося збирання податків. Ісус Христос жив у Палестині, яка була під окупацією Римської імперії. Римляни не дбали про окупований народ, вони стежили тільки за тим, щоб окупована провінція сплачувала податки і щоб люди не виступали проти своїх окупантів. Для збирання податків римляни наймали добровольців, даючи їм таку обіцянку: «Тому, хто зголоситься, ми дамо мандат і військову охорону. Ви повинні зібрати встановлену суму грошей, що зберете більше приписаного – то ваше». Отже, митар мав стільки грошей, скільки міг витиснути з людей, награбу вати.
Ісус Христос розповідає, що Закхей був багатим чоловіком. Це означає, що він міг здерти з людей набагато більше, ніж було встановлено. Одне слово, він збагачувався, кривдячи інших людей . Митарі співпрацювали з римлянами, тому народ, хоч і ненавидів їх, не мав змоги проти них виступити . В очах народу митарі були публічними грішниками. Це означало, що порядна людина не приставала до їхнього товариства.
Хочу звернути особливу увагу на один момент у притчі про Закхея. Ісус Христос вирушає у свою останню подорож до Єрусалима, в якому закінчиться Його земне життя. В цьому поході простежується певна урочистість. Народ виходить на вулиці, щоб побачити Господа, якого супроводжують апостоли. Згадаймо ті дні, коли приїжджав Папа: скільки людей висипало на вулиці, що б його привітати . Так було й тоді. Read the rest of this entry »