Віртуальна дискримінація: голосування за блоґи можливе лише з України

“Ми визначили, що ваша ІР-адреса не українська. Голосування за блоґи можливе лише з України. Якщо ви знаходитесь в Україні, будь ласка спробуйте проголосувати з іншого комп’ютера, або напишіть нам листа”.

На таку арроганцію я наткнулася, коли випадково натрапила на інформацію про проведення Конкурс українських блоґів Best Ukrainian Blog Awards, що днями завершився в Україні. В добрій традиції “Хати скраю” дізнаватися про цікаве останньою. “Хату край села” недобачають. А коли задули свічки і випалили останні цигарки, то і говорити про щось пізно. Але радує душу відкриття, що блог українців Берліні і не мав шансів взяти участь у конкурсі українських блогів не тільки тому, що запізно дізнався про такий. Він просто не міг би отримати підтримки. Наша віртуальна спільнота не мала би змоги проголосувати за “Хату скраю”,  бо в правилах конкурсу чітко визначено: “До голосування допускаються лише українські IP (якщо у вас в офiсi IP iноземний, то рекомендуємо проголосувати з домашнього комп’ютера)”. Яке потаємне значення має недо пущення іноземних компютерів до конкурсу, для мене залишається загадкою. Про те, що велика частина українських мізків знаходиться закордоном і що ті мізки також живуть в віртуальній українській блогосфері, є організаторам не до тями. І це йдеться про інтернет, де не має меж, кордонів чи  поділів. Але український нет і там огородився.

Цю проблему помітили не тільки в “Хаті скраю”. Ось репліка від іншого блогера: НЕСПРАВЕДЛИВО! Українці за кордоном не можуть проголосувати за українські блоги. Він справедливо пропонує: “Також потрібні ваші ідеї і пропозиції по переборенню цієї новітньої дискримінації”.

А може блогерам закордонним самий організувати такий конкурс для себе і дозволити всім українцям з України голосувати? Така пропозиція від “Хати скраю”.

Згідно інформації з Медіакемпу 2009 в українській блогосфері налічується  500 тисяч блогів, з них лише  75 тисяч активних. Твітер має аудиторію 16 тисяч, з них лише 2 тисячі українською мовою. У статистиці закордонна українська блогосфера не названа ніяк!

від ред. Ольга Самборська

Україну в Берліні представляла Роксолана

12 вересня 2009 року

Надія ГРАБОВЕЦЬКА

Джерело: http://galychyna.if.ua

22-30 серпня в Берліні проходив міжнародний молодіжний семінар «Eustory» за участю європейців із 18 країн. Вік учасників — 16—20 років. На ньому Україну представляла учениця 7 (11) класу Української гімназії № 1 м. Івано-Франківська Роксолана Мельник.

2008 року Роксолана стала призером всеукраїнського конкурсу учнівських науково-дослідницьких робіт «Слідами історії». У квітні 2009-го організатори конкурсу — асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова доба» запропонували переможцям випробувати свої знання з англійської мови для участі в міжнародній молодіжній академії. Учасники пройшли письмовий тур, надіславши міні-роботу англійською мовою, приурочену до 20-ї річниці падіння Берлінської стіни. Юні дослідники демонстрували свої знання і в усному турі, під час спілкування з представниками міжнародної історичної мережі «Eustory». Після 22-хвилинної телефонної розмови Роксолані повідомили, що саме вона представлятиме Україну в Берліні.

— Дуже важко викласти в кількох реченнях величезну порцію позитиву, яку я отримала під час цієї подорожі

Нема кому належно перекласти художній текст

Дмитро Мірецький:

“Нам у Штутгарт надійшов лист. Можливо, хтось боже допомогти цьому християнському літераторові з Луцька. Ми читали цей твір. П’єса є добре написаною на основі історичних матеріалів.   Цитую: “

Слава Ісусу Христу!

я християнський письменник із Луцька, літературний редактор «Волинських

єпархіальних відомостей», сайта pravoslavja.lutsk.ua і видавництва «Ключі»

(УПЦ Київського Патріархату).

Нині з благословіння архієпископа Луцького і Волинського Михаїла  готується

до друку моя книга «Діяння небожителів», основна частина якої – одноактні

п’єси про святих. Драма «Осереддя Європи» – про блаженну Едігну. Цю п’єсу

написано для аматорського театру: невигадливий сюжет, прості декорації і т.

ін. Тож вона, можливо, знадобиться вашій громаді. Наприклад, наступної

прощі, у 2010 році, одноактівку можна б зіграти в с. Пух. В інтернеті видно,

що Товариство Едігни уже ставило там сценки із життя блаженної. Примітки до

п’єси, без яких її трудно зрозуміти, доречно вмістити в програмку.

На жаль, у Луцьку нема кому належно перекласти художній текст (зі

збереженням рими, ритму тощо) на німецьку. Чи немає такої змоги в Німеччині?

Тоді аудиторія була б більша.

Радий вислухати Вашу критику і пропозиції.

Спаси Вас, Господи!

З повагою,

Віктор Гребенюк (Брат Віктор)

Адреса цього брата є:

“Гребенюк Віктор Іванович” <bravik@mail.lutsk.ua>

З Богом!

–
Dmytro Miretsky,
Stuttgart,
Deutschland

я християнський письменник із Луцька, літературний редактор «Волинських

єпархіальних відомостей», сайта pravoslavja.lutsk.ua і видавництва «Ключі»

(УПЦ Київського Патріархату).

Нині з благословіння архієпископа Луцького і Волинського Михаїла  готується

до друку моя книга «Діяння небожителів», основна частина якої – одноактні

п’єси про святих. Драма «Осереддя Європи» – про блаженну Едігну.

Чи не змогли б Ви якось дізнатися: є у вас здібні до перекладу українці?

Ігор Січовик:

“Mи, письменники, ніяк не налагодимо культурні зв’язки з Німеччиною та й з іншими країнами, тому нас у світі ніхто й не знає.
Я переважно пишу гумор для дітей, однак вирватися на міжнародну орбіту не можу, хоча мої твори вивчають у школах і дитсадках.
Написав я повість “Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні”. Вона вийшла книжкою, у Львові готуються до створення серіалу мультфільмів. Гадаю, і німцям було б цікаво почитати про свого найвідомішого літературного героя. Однак не можу знайти людину, яка володіє хистом перекладача і могла б налагодити контакт з видавництвом у Німеччині. На жаль, останнім часом перекладають наших хлопчиків, та лише тих, хто пише з матюками, порнуху і чорнуху. Тобто процвітає бізнес.

Чи не змогли б Ви якось дізнатися: є у вас здібні до перекладу українці?”

З літературної сторінки Ігоря Січовика в інтернеті http://slovogray.narod.ru/:

“2004 року я надрукував повість “Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні”. Зна­ме­н­итий німецький герой потрапляє в Україну, де пристає до козацького війська. Біль­шість його пригод, про які він хвацько розповідає сам, відбуваються у поселенні, де він ме­­шкає, а також на всій території України, зокрема, і в Києві.

Сором України

Джерело: http://inozmi.glavred.info

Берт Гоппе, Berliner Zeitung (Німеччина)

Під помідоровими грядками – убиті євреї. Католицький священик Патрік Дебуа 7 років їздив Україною у пошуках забутих масових поховань і останніх очевидців звірств Голокосту. Результатом стала його книжка «Забутий Голокост. Убивство українських євреїв». Це нелегкі спогади тих, хто був змушений брати участь в екзекуціях, – пише Берт Гоппе в німецькій Berliner Zeitung.

Патрік Дебуа шукає останніх свідків винищення євреїв.

Зараз у Німеччини вже цілком сформоване ставлення до масового вбивства євреїв Європи. Тема перейшла в канон ушанування; меморіал Голокосту у вигляді поля стел стало місцем, «куди охоче йдуть». Україні бракує цієї спокійної дистанції. Вона належала до вбивчих полів Другої світової війни, де СС, Гестапо та Вермахт проводили у сотнях населених пунктів криваві операції з винищення євреїв задовго до того, як почали працювати Освєнцім і Бельзец. Тоді як Німеччина дозволила собі естетично абстрагований цвинтар, Україна всіяна безліччю справжніх братських могил.

МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ МЗС УКРАЇНИ ТА СКУ

30 липня 2009 р. у Києві Міністерство закордонних справ (МЗС) України та Світовий Конґрес Українців (СКУ) підписали Меморандум про співпрацю у таких напрямках: забезпечення захисту інтересів закордонних українців у державах світу, підвищення позитивного міжнародного іміджу України, збереження та популяризація української мови в діаспорі та в Україні, визнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом українського народу та сприяння у реалізації європейських і євроатлантичних прагнень України.

У Меморандумі зазначається, що його метою є “посилення взаємодії Української держави із закордонними українськими громадами, спрямованої на підтримку закордонних українців, їхньої національно-культурної ідентичності, задоволення освітніх та інформаційних потреб, а також використання можливостей закордонних українців для підтримки та просування інтересів України у світі”.

Тур для українців Берліном мультикультурним

Діаспора культурна.

Культурність діаспори українців в окремо взятій країні чи місті визначають по подіях, які здатна організувати група присутніх організованих чи неорганізованих українців. Потяг до культурної експресії українців закордоном, на мою думку, вищий, ніж у їх земляків на батьківщині. Можливості для цього у них навпаки менші. Явище настальгії підсилює потребу як в споживанні українського культурного продукту при відсутності такого, так і в його виробленні. Про те, яким є цей продукт, що виробляє діаспора Берліна і що споживає вона, в цій статті.

Берлін мультикультурний.

Місто Берлін відоме в світі своєю культурною складовою. Кількість культурних подій, вернісажів, концертів, виставок тут є такою, що рядовому туристу, як і рядовому жителю міста, складає труднощі зосередитись на тій чи іншій події. Про культурні події тут інформують кілька потужних інфопорталів. Серед них Цітті (http://www.zitty.de), Тіп (Tip), Берлін.де (http://www.berlin.de). Про російську, що часто позиціонує себе як російськомовна, культуру інформують російськомовні джерела http://007-berlin.de, Wernermedia group через “Берлінская газета” і “Європа Експресс”, незалежне видання “РУССКАЯ ГЕРМАНИЯ” (в Берліні – “РУССКИЙ БЕРЛИН”), радіо Русский Берлін (Радио Русский Берлин) та інші.

Про українські події можна прочитати

Іванюк В.В.: В деякій мірі це стосується і відносин між українцями в діаспорі і українцями в Україні

Іванюк В’ячеслав Володимирович,
президент Народної Академії Українського козацтва,
член Ради Українського козацтва при Президентові України

Необхідність надання науково обґрунтованих пояснень щодо Козацтва, як Ідеї, та Козаків, як її прибічників,
була викликана, насамперед, неоднозначним відношенням до Козацтва в Державі, яка своїм існуванням зобов’язана саме Козацтву.
Виникає питання – в чому причина? А причина в тому, що історія козацтва нерозривно пов’язана з історією розвитку людства,
в його споконвічному поділу на тих, хто притримувався, або був змушений притримуватися, осілого способу проживання
і тих, для кого прокладання нових шляхів (в прямому і переносному значенні)
стало сутністю життя і поведінки. Саме різне світосприйняття є першопричиною
розбіжностей в поглядах між представниками кожної із груп. Саме різне світосприйняття
ускладнює консолідацію суспільства (до речі, не тільки українського).
Воно і зрозуміло. Адже людині набагато легше пояснити свою бездіяльність, ніж
описати, тобто, матеріалізувати ті почуття, які безперестанно спонукують її
шукати засобів для самовираження, попри нерозуміння і неадекватне сприйняття,
наполегливо прокладати новий шлях в майбутнє. Шлях, який цілком вірогідно може
стати для розвитку цивілізації основним.
Як приклад – доволі складні взаємовідносини між старшим і молодшим поколіннями,
в основі яких лежить невгамовне бажання старших нав’язати підростаючому поколінню
власні стереотипи. Стереотипи, які по своїй природі унеможливлюють встановлення
духовного балансу між світом дитячих мрій та реаліями дорослого життя, заважають
вихованцю використати в повному обсязі надані природою здібності і таланти.
В деякій мірі це стосується і відносин між українцями в діаспорі і українцями
в Україні.
З метою внести свій вклад у справу поєднання українців всього світу, Народна
Академія Українського козацтва, за підтримки Фонду сприяння національно-патріотичному
вихованню громадян України, оголосила проведення з 01 березня 2009 року відбіркового
туру Міжнародного конкурсу “І покажем, що ми, браття, козацького роду!”.
Мета Конкурсу – дослідити та описати історію рідного краю через історію свого
Роду; допомогти українцям всього світу віднайти родинні корені, встановити
родинні зв’язки.

Запрошуємо Вас і всіх зацікавлених, з числа Вашого оточення, прийняти участь
у Конкурсі.

Культура на конвеєрі

© Володимир Вакуленко-К.

А вже незабаром сонце можна буде спостерігати без будь-яких захисних засобів. Деградована спільнота, яка більше не потребує якісної культури, яка почала жити заради грошей, перетворюється в суцільну чорно-білу масу. Епоха комп’ютерних технологій, ґлямуру і порцелянового кінобізнесу відібрала здатність мислити. Легке стало нецікавим і застарілим, але водночас, так би мовити, “новітнє” перетворилося на щось тягуче і примітивне. Власне мова піде про поезію і все, що її стосується. Порожня поезія, безобразність верлібрів і білих віршів, приблизні або невиразні клаузули римованих. І при цьому недовчені “поети”, які створюють самі для себе фестивалі, переважно самі для себе і пишуть. Ні, це неможливо назвати літературою, та ще й якісною. Більшість “зеленоюних” фестивалів закінчуються масовим колапсом горілчаної ейфорії. Инша нірвана.

«Різкий звук музичного супроводу» та декілька російськомовних офіціантів (не) роблять обличчя української експозиції?

“Хата скраю” почала знімати росу ще на “Зеленому тижні”. Матеріал про це можна побачити і почути за посиланням Зеленеє жито, зелене.

Мною було взято інтерв’ю у організаторів виставки майже перед самим закриттям павільйону. Дуже хотілося, щоб розповіли вони, чи вдалася їм виставка в 2009 році. Не вдалося проте зробити якісний репортаж, бо із-за зависоких децебелів звук  записався погано.  Те, що вийшло, можна прослухати тут. На краще спілкування довелося зачекати, поки організатори повернуться додому, і тоді їх зопросити до діалогу. Що і було зроблено.

Боже, сохрани! / Україну перед Богословськими/

Таке “неполітичне” прохання до Всевишнього хотілося б викричати вже на початку зустрічі здавалося з серйозною людиною Партії Регіонів. Пані- політик виступила в Берліні у ролі пропагандистки. Українською мовою, але з позицій антиукраїнських. Спектакль підготовлено зі знавством і на показ. В шикарному готелі при центральній вулиці, недалеко посольства Росії. До просторого залу зустрічей на кількасот місць входилося поруч столів з перекусками і напоями. Був і час для бажаючих скористатись з гостинності багатих організаторів ще перед головною частиною імпрези. І після антиукраїнського попису депутатки з Києва, консументів було достатньо.

Але наперед треба було довго слухати пропаганди за схемою: то Україна найбільш винна у газовій кризі.

БЕНКЕТ НА ПРОСТРІЛЮВАНІЙ МАГІСТРАЛІ

Берлін пізнає українську літературу. Українські поети пізнають берлінську публіку. Вимальовується відповідний діалог. Метою заходу Zwischen Europa und etwas anderem – Poesie aus der Ukraine, була презентація українських молодих поетів німецькій публіці. Часопис українців Берліна Хата скраю скористався нагодою наблизитися до живого поетичного слова з України. Подаю збірку посилань і текстів, що отримала безпосередньо від виконавців подій літературного веркштату. Дуже приємно, що діаспора українців в Берліні дістала можливість примазатись до німецької публіки і відчути смак і пульс  поетичного слова. Дійсний контраст до діаспорсько-салонного творіння місцевих поетів-самовисуванців давався взнаки

“Зеленеє жито, зелене…

хорошії гості у мене.

Зеленеє жито, ще й овес.

Тут зібрався рід мій увесь.”

От таким би міг бути гімн українського “зеленого тижня” в Берліні , якби гості там були “хорошії” і якби рід той весь зібрався. Жито чи овес і так прикрашали емблему цього ярмарку агропромислової продукції. Нею і була обклеєна будівля розміщення виставкових павільйонів “Зеленого тижня” (“Grüne woche”).

Україну на виставці сільськогосподарської продукції розмістили  в павільйоні 7- 2а. “Сім  два а”, хоча здавалося, то був радче павільйон “сім сорок”.

Рудницькій не повезло з Берліном

Анжеліка Рудницька як діамант: з якого боку на неї не дивись, знайдеш цікавий аспект її творчої натури.

Я познайомилась з Анжелікою в далекі 90 ті роки, коли наші студенські стежки перекреслились під час студенського голодування, відомого як революція на граніті.

В молодій чорнявій студентці-журналістці мені мало уявлялася тоді мадонна Территорії А, співачка або унікальна майстриня-художниця вишиваного мистецтва.

За вісімнадцять років мого життя в різних країнах важко було спостерігати безпосередньо розвиток творчості Анжеліки. Те, що доводиться вловити клаптиками з інтернету, викликає щире захоплення.

Мандри Фоми з “Мандрів” до Берліна

Сергій Фоменко, він же Фома, гітарист і лідер групи “Мандри” мандрує до Берліна.

Група  вже зафіксувала себе в Берліні на нещодавно випущеному Руссендіско диску Russendisko: Ukraine do Amerika. Дві пісні славетної групи Коло млину і Коханочка прикрасили альбом Камінера з Гужієм. Поруч з українськими групами  VV, Перкалаба на диску (“доска” рос. розм.) також засвітилася берлінськo-російська група  РотФронт . Незрозуміло, чи то Україна чи Америка? Кожен мабуть відкриває свою Америку, як і Україну, або має ту і другу за свою.

Віртуальний міст Україна – Берлін.

Для української діаспори в Берліні є життєвоважливим підтримувати тісний контакт з Україною, з її живим словом і політичними реаліями. Вирішення проблеми самоізоляції чи зацикленні на самих собі можливе тільки на основі тісного обміну інформацією між берлінськими українцями і українцями з України.

Живе слово з України не може замінити жодну медіа як передавача інформації. Сприйняття подій українського політикуму, реалії україських буднів часто губляться в мейнстрімній медійній площині. Присутність живої людини як учасника подій, як спостерагача і відзеркалювача української повсякденності є невичерпним джерелом інформації і набуття нового досвіду для українців, що відмежовані від України територіально.

Віртуальний міст Україна-Берлін має на меті віднаходити можливості інформування української діаспори в Берліні про візити людей з України, різних міст і куточків, до Берліну і організації зустрічей з ними.

Для того, щоб полегшити надходження подібної інформації, прохання до тих, хто планує подорож до Берліну з України, дати нам зарання знати про це. Ми з задоволенням організуємо з Вами зустріч відповідно до запропонованої Вами програми або запропонуємо свою.

Контакт: samborska@gmx.de

Tel.01775495465

Кирило Булкін 15.11.2008 в гостях у діаспори.

Інформаційний портал Українці Берліна (www.ukrajinciberlinu.wordpress.com) повідомляє, що

15 листопада в суботу в 16 год. відбудеться неформальна зустріч діаспори з київським
журналістом, актором і бардом – лауреатом Всеукраїнського фестивалю повстанськоїпісні “Повстанська ватра” (Київ, 2007), автором вечорів про Василя Стуса Кирилом Булкіним.

Автор багатьох пісень і творчих доробків запропонує цікаву авторську програму. На кінець зустрічі запланована дискуссія про стан сучасного розвитку українськогосуспільства поглядом незалежного журналіста з Києва.

Місце зустрічі: приміщення недільної школи “Материнка”:

Familienzentrum Mehringdamm, Platz der Luftbrücke, U 6, Mehringdamm 114, другий поверх, кімнати 402.

Детальніше про Кирила Булкіна на його блозі

http://kbulkin.wordpress.com/

Про місце зустрічі на блозі Материнки:

http://kudlatyjstil.blog.net.ua/2008/05/25/materynka-raum/

Запрошуються всі бажаючі.

Для дітей буде організована програма забав.

Контакт: Ольга Самборська, тел. 01775495465, samborska@gmx.de

………………………..

Ця акція з’явилася завдяки появі блогу українців в віртуальному просторі, зокрема, віртуального мосту “Україна-Берлін”

Будь-ласка, слідкуйте за новинами на сайті діаспори

http://ukrajinciberlinu.wordpress.com

Молоді кіношники з України беруть Берлін.

До кінця листопада в Берліні знаходитиметься група молодих українських фільмейкерів і журналістів. Це вже збита творча пара: кінорежисер Роман Бондарчук і сценарист Дарина Аверченко, а також радіожурналістка Юлія Марушко з Наше радіо. Молоді журналісти проходять практику в берлінських медійних іституціях.

Сьогодні я мала нагоду познайомитися з молодими талантами з України ближче. Вони привезли з собою свої творчі роботи “Радуниця” (2007), “Таксист” (2007) і “Микола і німець” (2005).