Автор: Ольга Самборська
Фото автора.
21 березня 2011 року в Берліні відбулася зустріч, анонсована (див. http://deukrainians.wordpress.com) як “Актуальний політичний стан в Україні. Погляд української опозиції”. Для тих, хто не зміг бути присутнім на зустрічі українських опозиційних політиків Володимира Ар’єва, Олеся Донія, Юрія Стеця і Андрія Павловського з німецькими колегами, зацікавленими тематикою України, до вашої уваги ряд світлин
, які допоможуть відтворити атмосферу в приміщені Німецького товариства зовнішньої політики (Deutschen Gesellschaft für Auswärtige Politik) – місця проведення зустрічі.
Першим надали слово Володимиру Ар’єву.
Володимир був неголослівним і навів докази порушення прав людини в Україні.
Після Ар’єва вступив Олесь Доній, який поглибив картину політичних репресій в Україні на власному прикладі.
Далі на черзі були Андрій Павловськи від партії “Батьківщина” і Юрій Стець.
Юрій Стець розповів про факти порушення свободи слова в Україні, про рух “Стоп цензурі” і наголосив на впливові олігархічного капіталу на українські медіа.
Публіка уважно слухала. Подекуди занадто уважно. Посипалась купа запитань, яка часто зводилась до одного: що ви від нас власне хочете або самі винні?
Присутній в залі Якоб Пройсс, режисер нещодавно відзнятого фільму “Інший Челсі”, з заднього ряду виклав своє бачення демократії в Україні, яке дещо відрізнялося від поданого з подіуму. Це підштовхнуло доповідачів далі все більше в емоціях і все більше на пальцях
втирати про українські реалії далеким від неї німецьким слухачам. Було кинуто мессідж про загрозливий стан української демократії як для України, так і для Європи.
На закінчення, Віола фон Крамон, представник партії “Зелених” і ініціатор зустрічі, виступила з заключним словом, не оминувши дати своє бачення ситуації в Україні.
Віола фон Крамон дає рецепт, як краще покращити ситуацію в Україні. Один з тіпів, надати російській мові статус державної і визнати російську спільноту як рівноправну в Україні. При цьому “зелений” політик нічого не каже про те, що турецька спільнота, яка на подібним умовах як і російська влилася до німецького суспільства, в Німеччині не має статус турецької мови як державної і турецькі політики до сих пір воюють за надання їм політичних прав.Після презентації української правди присутні мали змогу запити її гіркоту келихом вина чи соку і заїсти німецьким претцтлем. В колуарах точилися розмови і презентувалися інші правди. А німецькі журналісти встигли навіть взяти інтерв’ю для ширшої публіки. Українська гірка правда потрапила на ще невідомі їй терени. Як їй складеться, побачимо. Однозначно, вечір залишив гіркуватий присмак у присутніх, бо їм піднесли дещо, чого вони ще не знають, від чого відвикли, а значить ставляться з острахом і обережністю. Та і мова депутатів дещо відрізнялася від мови політологів, до яких звик Берлін. Доповідачам з України все ж варто не забувати, що перед ними не українці і що в Німеччині існую певні правила вживання чи не вживаня тих чи інших політичних зворотів. Чим частіше українські політики навідуватимуться в Європу, тим швидше віднайдуть вони мову з нею і в довірливі формі вирішуватимуть спільні проблеми з демократією на європейському континенті.
Для кращого розуміння того, що відбувалося під час зустрічі українських політиків-опозиціонерів в Берліні 21 березня 2011 року в німецькому товаристві зовнішньої політики (див. також Гірка українська правда в Берліні), до вашої уваги посилання на відео-сюжет, відзнятий українськими телевізійниками в Берліні ( Наталія Фібріг та Ілля Лєвінтов) для 5 каналу, і аудіо-файл запису зустрічі, яке можна почути за посиланням Аудіо ( ©Immigradа).
На аудіо можна почути повні виступи Юрія Стеця, Володимира Ар’єва, Олеся Донія і Андрія Павловського, а також відчути реакцію німецької публіки на виступи депутатів парламенту. Просимо вибачення зи низьку якість запису.











