“згадана трійця нині ходить у національних героях, і їй це буде на шкоду.”

http://aryaoros.com.ua

Автор: Ярослав ОРОС

Рештки вітчизняної інтеліґенції, що вичинилася з радянського «проошарку суспільства», розводять раз по раз теревені, що, мовляв, вони були рушіями здобуття Незалежності.

Проте ця думка хистка, як і дії її проповідників. Але відразу постає запитання: то хто ж здобув українську Незалежність?! І через кілька років пошуків я таки знайшов відповідь у… Геродота. Пригадуєте, за його переказами, скіфам із неба впали сокира, ярмо і плуг. Отже, знову маємо Богом послані блага. Тільки спробуймо, нарешті, ними скористатися.

На жаль, нині більше просторікуємо, ніж конкретизуємо набуте.

“За два місяці до еміґрації він записав у “Щоденнику”: “Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться, я їду за кордон, обтрусюю з себе всякий порох політики, обгороджуюсь книжками й поринаю в своє справжнє, єдине діло — літературу…”

ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО

(1880—1951)

Ранні роки
Володимир Винниченко народився 26 липня 1880 р. у м. Єлисаветград у селянській родині. Раніше існували неточні данні, що місцем його народження було село Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (нині с. Григорівка Новоукраїнського району Кіровоградської області).
Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав із села до Єлисаветграду й одружився з удовою Євдокією Павленко, народженою Линник. Від першого шлюбу мати Винниченка мала троє дітей: Андрія, Марію й Василя. Від шлюбу з Кирилом Винниченком народився лише Володимир.

“Ідеальний творець наукової школи, за Пріцаком, – це «велика індивідуальність мінус комплекс “примадонни”.”

http://umoderna.com

Андрій Портнов
Омелян Пріцак –
історик модерної України
Бути першим, поєднувати хист аналітика й організатора, не боятися
сміливих і неоднозначних думок, вірити в науку й в Україну. Більшість
із наведених характеристик видається в наш час атрибутами мало не каз-
кового, уявлюваного персонажа, відображають мрію про науку, якою вона
мала б і, либонь, могла би бути.
Ця стаття є спробою зробити перші замальовки до портрету Омеляна
Пріцака – історика модерної України, цієї неординарної людини.
Сторінки біографії1
Омелян Пріцак народився 7 квітня 1919 року в селі Лука (тепер
Озерна) на Самбірщині

“в емігрантському суспільстві були й ті, хто енергійно допомагав репатріації своїми наклепами, переслідуючи одну мету – позбутися політичних конкурентів. “

http://www.nbuv.gov.ua

СОЦІАЛЬНО- ПРАВОВІ ТА МОРАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ЖИТТЯ
ТА ДІЯЛЬНОСТІ І. БАГРЯНОГО У ЗАХІДНІЙ НІМЕЧЧИНІ (1945-1950 РР.)
Важливою складовою комплексного дослідження громадсько-політичної діяльності
І. Багряного в еміграції є висвітлення соціально-правових та морально-психологічних умов
його життя та діяльності.
Хронологічно стаття охоплює події 1945-1950 рр. Верхня межа хронологічних рамок
дослідження зумовлена часом, в який І. Багряний опинився у Західній Німеччині.

“Водночас ряд дослідників відзначають і контрастні якості інтровертизму: за великого егоцентризму (“моя хата скраю”), соціальної байдужості українці схильні до співчуття, гуманізму.”

http://www.history.iv-fr.net/

Проблема національної ментальності у працях українських філософів XIX – середини ХХ ст.

Проблема українського менталітету як унікальної субстанціальності народного світовідношення, що забезпечує ідентичність нації на різних відрізках історії, завжди була над актуальною в українській етнофілософії, такою залишається вона і сьогодні.

По-перше, події останніх років свідчать про колосальне значення, яке мають у житті людини й суспільства соціально-психологічні настмови, стереотипи, настрої. Практичний досвід сьогодення свідчить про те, що без уваги до етнічної психології, психології релігійної, професійної, до традицій та успадкованих засобів інтелектуального та емоційного освоювання дійсності неможливо розібратися у сучасному житті.

“Узагальнюючи результати цих досліджень можна виділити такі головні ознаки української ментальності: це перевага індивідуалізму над колективізмом, що відзначають практично всі дослідники цього феномену.”

Читаючи подібні дослідження (див. внизу), задумаєшся,
 а чи варто в діаспорі українців
 претендувати на
 колективну діяльність під спільним знаменом,
 коли апріорі зрозуміло, що українець
який звик сам "булавою розмахувати", а ще краще
 проти когось, так він її ніколи і не опустить.
 А тим більше зкордоном, де шансів погетьманити
набагато більше. То ж чи варто
 претендувати на якусь
 ідеалістичку єдність в умовах закордоння?
ред.
http://librar.org.ua
ЕСТЕТИКО - СИМВОЛІЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ПОЧУТТЄВОГО
 КОРДОЦЕНТРИЗМУ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ КАРТИНІ
 «КОЗАК – МАМАЙ»

Шаповал Л.В., здобувач
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди
Анотація. В статті зроблена спроба позначити деякі підходи до філософсько–
мистецтвознавчого аналізу естетико–символічного вираження емоційно–
чуттєвого кордоцентризму як архетипічної ментальної складової української
естетичної свідомості в народній картині «Козак – Мамай».
Ключові слова: Менталітет, кордоцентризм, естетична свідомість, художня
символіка, народна картина.

Постановка проблеми, аналіз останніх досліджень. Сьогодні будь-
які спроби здійснити зміни в Україні, якщо нехтувати менталітетом громадян,
приречені на невдачу, тому що для реанімації творчого потенціалу
особистості, який лежить в основі історичного прогресу, конче необхідно
вивчення одного з найбільш значущих і на сьогодні мало досліджених його
складових частин – менталітету.
Категорія «менталітет» містить у собі