Хто ж насправді “Лиза”?

Коментар: Ольга Самборська

Провокація? Правда? Всерйоз чи невсерйоз сприймати шоу Ірини Фаріон в дитячому садочку? Реакція однозначна: зайшли задалеко. Якби таке пані витворила в німецькому садочку, то не вийти їй “живою” з нього. Внизу подаємо посилання на фаріонівські перли, які очевидно претендують на “належне” місце в списку неадекватних расистських виходок політиків.

Фаріон ставить дитсадок на вуха (ч. 1)

Фаріон ставить дитсадок на вуха (ч. 2)  http://www.youtube.com/

“Багато рейсів…скасовано в найбільших аеропортах Німеччини у Франкфурті-на-Майні, Мюнхені, Дюссельдорфі, Гамбургу, Берліні.”

Lufthansa відмінила три рейси до Києва

Київ. 22 лютого. УНІАН. Авіакомпанія Lufthansa (Німеччина) відмінила сьогоднішні рейси Франкфурт-Київ (Бориспіль) і Мюнхен-Київ (Бориспіль) через страйк пілотів.

Інформацію про відміну рейсів розміщено на сайті аеропорту «Бориспіль».

Зокрема, скасовано рейс з Франкфурта, літак повинен був вилетіти о 13.15 22 лютого, з Мюнхена скасовано 2 рейси, призначені на 16.20 і 22.40.

“Він шкодує, що повернувся з еміграції і готується виїхати знову.”

До Німеччини Іван Марчук явно не збирається. Цей “центр” чомусь старано оминається багатьма художниками. Може тому, що художник боїться: “Скоро художники не будуть мати де пейзажі малювати..” А шкода, бо нашій громаді не завадило інтелегентних і цікавих обистостей. Зважаючи на реакцію Івана Марчука, можна припустити, що Україну залишить кагорта тих, кому януковичізм, як і колись кучмізм, стане нестерпним. Теж шкода. Час роздумів і тут, і там. Але за кордоном почуття відрази до “вибраного” (купленого) Президента не зникає. Воно навпаки посилюється на фоні цивілізованої країни.  Час роздумів і тут, і там.

ред.

http://gazeta.ua

10.02.2010 21:38

Найвідоміший український художник сучасності Іван Марчук, 73 роки, розчарований результатом президентських виборів. Він шкодує, що повернувся з еміграції і готується виїхати знову.

Родини і знайомі в’язнів нацизму, відгукніться!

До ред. “Хати скраю” звернулися з проханням поширити анкету (див. внизу) серед українців Німеччини.

ред.

Анкета була надрукована у газеті «Україна молода» № 15 за 27.01.2010 р.

Текст в Інтернеті – http://www.umoloda.kiev.ua/number/1582/163/55695/

……………………………………….………………

Родини і знайомі в’язнів нацизму, відгукніться!
Заповнивши анкету, українці з досвідом німецьких концтаборів розкриють для нащадків маловідому сторінку нашої історії

Про українців, ув’язнених у нацистських концтаборах, досі широкому загалові майже не відомо. Хоча історики документально підтверджують, що українці в гітлерівських таборах становили 10 або й більше відсотків. Наприкінці 2008 року появилась польська стаття про українців у таборі «Майданек». Подано там, що українців у Майданеку було 3500. У додатках до статті вичислено лише біля 500 прізвищ. Обговорення статті було надруковане у варшавському українському тижневику «Наше слово» № 14/2009 (www.nslowo.pl/content/view/396/101/). Утім у Майданеку могло бути й більше українців. Подібна ситуація й з іншими таборами.

Німців «ставили на вуха» чи на гаманець?

Побачити “українську весну” в зимові німецькі будні довелося небагатьом. Ціни на квитки в розмірі 30 Євро трохи зашкалювали. Навіть концерти такого відомого буковинсько-балканського музичного короля Шантела з Буковинаклубу на великих сценах не перевищують 20 Євро. Те саме з відомим Gogol Bordello. Хоча рівень двох останніх набагато вищий, ніж етнодіджея Олега Скрипки.  А ле українці- “скрипачі” вже як виберуться за кордон, так здеруть за виступ як чорт за душу. Якщо етно-дисковим місіонерам дійсно би йшлося про пропаганду українського етно, то рахувалися б з масовішим глядачем. А для останнього ціна все-таки відіграє певну роль. Особливо для німця. Кітч вони не люблять. Внизу опис, як побачили свій тур “скрипалі”.

ред.

з електронної розсилки “Країни мрій”:

“Із зимової подорожі німецькими містами щойно повернулась команда «Воплів Відоплясова».

“много страниц посвящено двадцатым-тридцатым годам «Русского Берлина», который Набоков почему-то не любил.”

ДОЛГОЖДАННАЯ ВСТРЕЧА С ЛАУРОЙ.

Александр Маниович Берлин, Ноябрь 2009 г.

В ночь с 29 на 30 ноября 2009 г. состоялась мировая сенсация – началась распродажа книги одного из классиков литературы ХХ века Владимира Набокова «Лаура и её оригинал». Книги, которую ждал мир более 32 лет. Речь идёт о незавершённом романе, который тяжелобольной писатель, находясь в частной клинике Лозанны, записывал на английском языке на карточках.