“Хата скраю” закривається на дезінфекцію

Olha Samborska

13.11.2009, п’ятниця

Шановні читачі “Хати скраю”!

Кожна хата, якщо її не провітрювати, рано чи пізно засмердиться. Я як редактор почала відчувати певний смрiд. Не певна, чи він іде безпосередньо із “Хати скраю” чи його тягне ззовні. Для того, щоб розібратися, треба хату закрити і визначитись. Тоді стане ясно, звідки і чим смердить. Якщо джерело смроду виявиться назовні, будемо чистини навколо Хати скраю.

Якщо відверто, то на даний момент редакція не бачить сенсу вести висвітлення тих чи інших процесів в діаспорі. Це пов’язано з тим, що нас звинувачують в бог зна яких гріхах, розпалі ворожнечі, розприскуванні отрути і інших неприємних речах. “Хата скраю” стала дійсно “крайньою”, на кого тепер можна звалити всі негаразди.

Ті ж речі, на які ми дійсно хочемо акцентувати увагу або які знаходимо проблематичними, сприймаються іншими некритично і позитивно, тобто влаштовують. Ті ж, хто нас підтримує,  спостерігає над баталіями на “Хаті сраю” скраю і мовчки. Форум не склався. Щодень сторінку відвідувало 500 і більше чоловік. Рідко хто залишав коментар чи підтримував дискусію. Тому ідею “Хати скраю” розглядаємо як таку, що є або заранo поставленою, або неприйнятною. Ми cвідомі того , що нами було таки зроблено багато доброго, піднявши тему роз’єднаної діспори. Небажання ж бачити речі такими, якими вони є  серед української громади, призвело до того, що “Хата скраю” стала наживати більше ворогів, аніж діставати підтримки. До того ж почалися залякування, політика ігнорування, холодного тону і подібних засобів підкреслення зневаги до нас.

Щоб більше не шкодити загальному укладу в діаспорі, редакція вирішила призупинити свій інформаційний потік про стан в українській діспорі за ненадібністю такого для українців Берліна. Подальшого акцентування на проблемах не буде.

Після довгого спостереження ми прийшли до висновку, що стан в діаспорі не змінити, бо він у великій мірі залежить від  волі і бажання самих українців звільнитися від старих методів і впустити свободу. А такого чітко не прослідковується. Більшість влаштовує ситуація такою, якою вона є.
Трохи в меншій мірі, але залежить і від політики посольства. З нею можна погоджуватись чи ні, але її теж не змінити, а жити в постійному протистоянні з інституцією, яка тебе ніби має захищати, теж не має бажання.

Тому редакція просить вибачення за всі критичні зауваження, які внесли дискомфорт у життя української громади Берліна і Німеччини.

Прошу вибачення персонально у тих, хто почувався ураженим, зокрема, Людмилі Млош, Олександрі Бінерт, Ользі Рааб і всій “Центральній спілці українців Німеччини”, а також Наталі Проскурі, Наталії Писанській, Людмилі Скворчевській, Віктрії Барановській, Ользі Трофімцевій, Марії Ковалишин та всім тим, хто особисто висловив своє “фе” стосовно нашої “писанини”.

Просимо вибачення у посольства України в Німеччині за численні критичні зауваження в їх бік.

Перепрошуємо всіх, хто мимоволі був втягнутий в спостереження за процесом обговорення стану речей в діаспорі українців Берліна.

На даний момент вважаємо обговорення вичерпаним і таким, що не потребує подальшого розвитку. Чекатимемо на нових вільних людей, для яких “совєтський” стиль є чужим і неприйнятним.

Дякую всім, хто знайшов достатньо сміливості, щоб висловити свою думку в коментарях “Хати скраю” і довів, що не всім таки байдуже, що і як у нас в Берліні і Німеччині відбувається.

Право на знати правду є правом на свободу!

Бажаємо всім плідної праці на українській ниві!

редакція