2006: У Берліні з’явиться нова українська газета

Щойно натрапила на матеріал трирічної давності. Цікавий він тим, що на його прикладі можна грати в гру “знайди відмінності!”, тільки в часовому вимірі. Читачу надається можливість віднайти різницю, що було заплановано і що з того вийшло. Чи покращила газета “Джерело” інтелектуальний рівень української діаспори Берліна і взагалі, чи хто цю газету бачив? Ясно одне, гроші на неї  були виділені. Самвидав поповнився ще одним виданням.

За допомогою можна звертатися до минулих публікації на “Хаті скраю” Діаспора демократична: часопис “Джерело” та інших, ввівши у віконце пошуку відповідне пошукове слово.

ред.

16:30 28.07.2006/ ”Телекритика” /

Про це повідомив “Телекритиці” голова Спілки українців Німеччини (СУН) Віктор Бондарчук, який стане шеф-редактором видання. Воно матиме назву “Джерело” і висвітлюватиме життя української діаспори у ФРН та події в Україні. Кошти для цього проекту виділило Посольство України у Німеччині.

За словами голови СУН, пілотний варіант двомовної газети формату А-4 вийде у світ уже найближчими місяцями тиражем 800 примірників.

“Нас уже давно не влаштовує самвидав, коли українські письменники самотужки збирають матеріали для невеликих бюлетенів чи альманахів і роздають їх мало не в рукописному вигляді, – каже пан Бондарчук. – А в цей час російськомовні часописи з шикарною поліграфією інформують німецького читача про події в Україні, побачені, самозрозуміло, їхніми упередженими очима. Вихід є: плануємо розвинути сітку власних корпунктів як у Німеччині, так і на Батьківщині”.

Загалом, голова СУН відомий українській діаспорі у Німеччині своєю відданістю справі відновлення історичної справедливості. Очолювана ним організація, зокрема, взяла на себе обов’язок догляду за берлінськими могилами чільників Західноукраїнської  народної Республіки (ЗУНР) та недавнього перенесення праху Євгена Петрушевича на Личаківський цвинтар Львова.  Щодо “Джерела”, то пан Бондарчук планує у пілотному його числі друкувати німецькомовні витяги з історичних розвідок Наталії Полонської-Василенко та Івана Крип’якевича. Тому наразі активних “німецьких українців”, особливо молодих, бентежить у цьому проекті лише одне: чи не відлякає потенційних читачів газети її надмірна історичність?
Оксана Левкова, Берлін, спеціально для “Телекритики”