Порядок в парламенте. Как это будет по-немецки?

Вахтанг Кипиани, интернет-издание “VIPua”

http://www.kipiani.org

---

Разговоры о несовершенстве демократии ведутся уже несколько тысяч лет. И тем не менее, ничего лучшего человечество пока не придумало. Украинская политическая система, разменявшая свое первое десятилетие, также имеет некоторое количество недостатков, которые, как известно, лучше всего наблюдать издалека. Например, из Берлина.

ПЕРВЫЕ ВПЕЧАТЛЕНИЯ

Посетив на минувшей неделе столицу объединенной Германии по приглашению Фонда Конрада Аденауэра (за что отдельное спасибо г-ну Манфреду Ломанну), не раз пришлось искренне удивляться. Скажем, придя в Bundesrpessekonferenz (институция вроде киевского УНИАНа, только входящая в структуру Министерства информации ФРГ) украинские журналисты были несказанно удивлены, обнаружив прекрасно оборудованный зал, под завязку заполненный немецкими… пенсионерами. Их было раза в три больше, чем собственно пишущих и снимающих коллег. Оказывается, что на заурядную правительственную пресс-конференцию валом валят туристы. Покупаешь билет и получаешь возможность лицезреть жирующую на твои же налоги власть вблизи.

Еще более восхищают километровые очереди в… бундестаг. Людям, оказывается, интересно посмотреть на большую политику. Вот если бы начали продавать билеты в Верховную Раду! Тогда посещение наряду с цирком и зоопарком здания под куполом на улице Грушевского непременно стало бы одним из популярнейших маршрутов выходного дня для жителей украинской глубинки.

«ОВЕЦ» В БЕРЛИНЕ СЧИТАЮТ РЕДКО

Трудно передать душевное волнение, когда поднимаешься по ступеням рейхстага. Стены и колонны испещрены бетонными заплатами – во время недавней реконструкции ими заклеили следы от пуль и шрапнели. Сейчас здесь работает федеральный парламент – бундестаг.

Сильный парламент, формирующий и контролирующий правительство, это и есть главный – «пятый» — элемент немецкой политической системы. Общеизвестно, что и другие ее составляющие – например, суд и масс-медиа независимы, и никому не приходит в голову попытаться на них давить. Страна переживает непростой период восстановления единства и можно было бы попросить у избирателя побольше полномочий, так сказать, «на переходной период». Но, уверяю вас, никому и в голову не придет потребовать, а тем более, передать больше полномочий одной из ветвей власти. Например, бундеспрезиденту, который на самом деле является и гарантом Конституции, и арбитром нации, и одним из национальных символов и прочая, прочая.

Украинские политзаключённые – участники “бархатной революции”

УХС – первый опыт публичной политики (1987-1990 гг.)

Вахтанг Кипиани, выступление на конференции (г. Чусовой Пермской обл., 1996 г.)

http://www.kipiani.org

---

Акт о независимости Украины, принятый 24 августа 1991 года Верховной Радой Украинской ССР, несмотря на очевидную “привязку” (по времени и по обстоятельствам провозглашения) к московскому путчу 19-21 августа, стал логичным итогом национального возрождения, мирной “бархатной революции” конца 80-х годов. Украинцы к 1991 году оказались морально готовы к независимости. Стремление реализовать идею, заложенную в строфе Тараса Шевченко – “В своїй хаті своя правда, і сила, і воля”, было практически безграничным. И если участие в движении к самостоятельности приняла даже партийно-государственная номенклатура, т.наз. “суверен-коммунисты”, то главная заслуга в этом принадлежит участникам национально-освободительного и правозащитного движений, бывшим политическим узникам советского режима.

Возникновение первых неформальных организаций в Украине относится к концу 1987 года. К этому времени вернулись из заключения или из ссылки “особо опасные рецидивисты” Оксана Мешко, Вячеслав Чорновил, Михайло Горынь, Иван Гель, Микола Горбаль, Иван Сокульский, Григорий Приходько, Евген Пронюк, Семён Глузман и другие. В августе 1987 года Чорновил объявил возобновление выхода самиздатского журнала “Український вісник”. Первый после пятнадцатилетнего перерыва номер (порядковый номер – 7) был посвящён памяти погибшего в политлагаре Кучино поэта Василя Стуса. В декабре – журнал был провозглашён органом вновь образованной Украинской Хельсинкской группы. Нужно отметить, что несмотря на жесточайшие репрессии властей на протяжении второй половины 70-х гг. УХГ формально не прекращала работы, действовало её Заграничное представительство (Микола Руденко, Надия Светличная, Пётр Григоренко, Леонид Плющ). Больше того – в 1982 году в бараке особого режима колонии ВС-389/36 в Группу вступили новые члены – эстонский диссидент Март Никлус и член Литовской Хельсинкской группы Викторас Пяткус.

Итак, в декабре 1988 года Украинская Хельсинкская группа объявила о своём существовании. Намерение участвовать в её работе подтвердили Михайло и Богдан Горыни, Чорновил, Мешко, Зеновий Красивский, Василь и Петро Сичко, Иосиф Зисельс, Ярослав Лесив, Петро Розумный, Ольга Матусевич-Гейко, Василь Стрильцив, Василь Барладяну, Павло Скочок, Виталій Шевченко, Степан Сапеляк, Микола Муратов, Левко Лукьяненко и Микола Матусевич (последние двое ещё находились в ссылке).

С некоторыми политзаключёнными и ссыльными контакты установить не удалось – ещё действовал режим административного надзора — «за границы населённого пункта не выезжать, о приезде знакомых предупреждать органы милиции, кафе и рестораны посещать запрещено…».

В марте 1988 года УХГ начала активную издательскую деятельность. Информслужбу возглавил профессиональный журналист Вячеслав Чорновил — кроме подготовки «Українського вісника» он отвечал за сбор информации, печать и распространение экспресс-выпусков, бюллетеней, листовок. Информслужба стала тем скелетом, на который наростало «мясо», — именно с написания информационных сообщений и передачи их в самиздат или на зарубежные радиостанции, как правило, и начинали свою деятельность члены УХГ.

Що може українська діаспора?

Джерело: http://www.day.kiev.ua

За межами нашої країни проживає понад 18 млн. українців, які відчувають духовний зв’язок із Батьківщиною. Фактично українська діаспора становить третину від нинішнього населення України. Тому зрозуміло, що держава має приділяти належну увагу українцям, які з різних причин опинилися за межами країни. Українські лідери так і чинять: виїжджаючи за кордон, вони заявляють про підтримку закордонного українства. Здебільшого все закінчується їхніми зустрічами з представниками української діаспори й встановленням пам’ятників Тарасу Шевченку чи Голодомору. І на цьому зазвичай все і закінчується. Позавчора Президент України Віктор Ющенко під час зустрічі з представниками української громади Сербії в місті Новий Сад також запевнив, що підтримка закордонного українства була і залишається одним із пріоритетів його діяльності. Він підкреслив, що Українська держава готова надати допомогу українцям, які постійно проживають в інших країнах, зокрема, у здобутті освіти рідною мовою та сприянні доступу до української культури. Щоправда, не відомо, чи сказав при цьому президент, скільки коштів виділено на це в бюджеті країни. Яку роль відіграє українська діаспора в Канаді та Угорщині? Чим українська діаспора в цих країнах може допомогти Україні й якої допомоги потребує сама? Про це читайте нижче.

Як українці Угорщини зберігають свою ідентичність і допомагають це робити нам

ФОТО АВТОРА ПАМ’ЯТНИК ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ В БУДАПЕШТІ, ВІДКРИТИЙ У 2007 РОЦІ

У червні 2006 року Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою розпочав проект «Відкриймо для України українську діаспору». Підставою для реалізації проекту були результати проведеного опитування, які показали, що громадськість Львова практично не обізнана з діяльністю як громад українського зарубіжжя, так і окремих людей. Вважаємо, що українська діаспора — це інтегральна частина українського соціуму, а її історія, культура, наука — невід’ємна частина історії, культури, науки України.

«ЩОБ БУТИ, ТРЕБА ВІДРІЗНЯТИСЯ»

У передмові до збірки поезій Шандора Петефі в перекладі українською мовою та Тараса Шевченка угорською мовою Ласло Шойом, президент Угорської Республіки, зазначає: «З часів здобуття Україною незалежності історичні та культурні зв’язки угорського та українського народів дедалі зміцнювались. Ведуться дослідження, спрямовані на спільне вивчення деяких подій минулого, виходять у світ видання. Меморіальні дошки та пам’ятники увічнюють пам’ять про визначні історичні події та особистостей іншої країни». «Я певний того, — пише у передмові до цієї ж книги Президент України Віктор Ющенко, — що видання в одній книжці поезій українського й угорського національних геніїв стане яскравою подією у культурному житті України й Угорщини, слугуватиме продовженню такої доброї традиції, як взаємне пізнання наших народів».

Читачі німецького журналу допомогли українським дітям

http://www.dw-world.de

12.01.2004

ЛЬВІВ.

Вихованці школи-інтернату у Лаврові на Старосамбірщині отримають гуманітарну допомогу від читачів німецького журналу “Фокус”. З подробицями Галина Стадник: “Передріздвяна публікація про складні умовижиття дітей у Лаврівській спецшколі викликала неабиякий резонанс серед читачів журналу “Фокус”, – розповів в інтерв’ю “Німецькій хвилі” головафонду “Карітас-Україна” Андрій Васькович. За його словами, до редакції зголошувалися сотні людей з бажанням допомогти дітям. “Журнал звернувся до німецького фонду “Карітас”, а той у свою чергу до українських колег, і вже на місці ми закупили речі першої необхідності”, – пояснює Андрій Васькович. 101 дитина, яка мешкає в інтернаті, а серед них є чимало інвалідів з розумовими вадами, отримає постільну білизну, теплі ковдри, засоби гігієни, на загальну суму 20 тисяч гривень. Говорить Андрій Васькович: “Багато людей збираються висилати пакунки до цього інтернату, а також організовувати транспортом гуманітарну допомогу з одягом і забавками для дітей”. Це лише перша акція для цього інтернату, наголосили у фонді, і додали, що німецька сторона, можливо, візьме під спільну опіку цей заклад.

На оборонних фортах Першої світової відбудеться фестиваль «Fort.missia»

Інформація: www.dzyga.com www.fortmissia.com

10-12 липня на  Львівщині проходитиме новий вільний в доступі, експериментальний і нестандартний фестиваль «Fort.Missia-2009». Місцем проведення обрано унікальні фортифікаційні споруди Першої світової війни на Українсько-Польському прикордонні у с. Поповичі неподалік с.Шегині.

На цю територію можна буде потрапити тільки раз на рік і тільки на фестиваль. Основою ідеєю фестивалю  «Fort.Missia» є креативність та різноманіття. Окрім традиційних форматів фестиваль демонструватиме найновіші явища в музиці, літературі та сучасному мистецтві.

• Літературний проект «Kabi.net» влаштує імпрези за участі Юрія Іздрика, Сергія Жадана, Любка Дереша, Олега Лишеги, Богдани Матіяш, Грицька Семенчука, Світлани Поваляєвої, Оксани Васьків, Остапа Сливинського та інших сучасних письменників, поетів та драматургів із традиційною трансляцією в Інтернет.
• Електронну музику ночами творитимуть діджеї  найпотужнішої львівського середовища «Funkmasters», а експериментальне відео та аудіо презентуватиме  молода формація діджеїв і віджеїв  «RESTart». Польських діджеїв представлятиме DJ Hosh , а з українських подвижників мікшування виступлять DJ Derrick, DJ Tonika, DJ Ermak, DJ Unique, DJ Neoser, DJ Madhead… і це ще не повний перелік.

• Джазуватимуть «DagaDana», «Modern Quartet»,  «Vaclav Zimpel & Mapk Tokar», «Adlibitum» та «Dzyga Jazz Quartet».

• На великій сцені виступлять «Гайдамаки»,  «Мертвий Півень», «Vo-Vo», «ShockolaD»,  «Lomaga Band», «Dalai Lama», «Orchestra Vito», «Дивні», «“Ґорґішелі“». Завершуватиме концерти відео-дискотека «РадіоІніціатива. Танці. UA».

• Особлива увага буде приділена візуальному мистецтву. Упродовж фестивалю буде представлено environment- та lend-art-проекти, мультимедійні проекти та перформанси від львів’ян Влодка Кауфмана, Володимира Топія, Сергія Петлюка, Мирослава Вайди, Олексія Хорошка, групи «ТОТЕМ»: Олена Афанасьєва, Сергій Дяченко, Макс Афанасьєв (Херсон), Лабораторії Актуальної Творчості (Вінниця), Jaroslaw Koz’ara (Lublin), Katarzyna Szczypior (Lublin), Ярослава Присяжнюка (Київ), Ілона Сільваші (Київ), Dominik Jalowinski (Warszawa), Володимира Бахтова (Миколаїв), Юрія Баранюка (Запоріжжя) та ін.

Окрім того «Fort.Missia» матиме і звичні розважальні атрибути фестивалю: галереї ремісників, місцева кухня, програми проектів Авто ЗАЗ «Козак», «Велопробіг Львів – Париж», виступи вокально-хореографічних проектів з Польщі, Словаччини, місцевого регіону і різноманітні врочистості. Крім атракцій та фортифікацій, до плюсів фестивалю додається те, що він проходитиме у напрочуд мальовничій місцевості. Із фестивальної території можна і милуватись карпатськими схилами, і споглядати, як на долоні,  Перемишль, до котрого близько 6 км.

«Fort.Missia» обіцяє внести новий струмінь у фестивальний рух в Україні. Зараз над фестивалем працюють потужні креативні групи з обидвох боків кордону. І це свідчить, що цьогоріч  «Fort.Missia» стане початком великого і тривалого проекту.

Збірка найкращих пісень Володимира Івасюка

Джерело: http://www.umka.com.ua

Серія “Золота колекція” часто радує нас всілякими цікавими, а то й по-справжньому рідкісними виданнями. Але саме тепер вийшло одразу два диски, які, на наш погляд, можуть сперечатися за звання кращих у всій цій серії. Один з них – збірка найкращих пісень Володимира Івасюка. Власне, одного цього імені вже досить, аби привернути увагу слухачів чи не по всьому світі – навіть тепер, коли вже 30 років минуло відтоді, як його не стало. І це в Україні, між іншим, одна з перших, якщо взагалі не перша за весь цей час ліцензійна аудіо-збірка його пісень у такому виконанні. У якому такому виконанні, спитаєте Ви? А у, можна сказати, класичному – адже йдеться не про новітні переспіви. Йдеться про записи 1970-х років, зроблені, переважно, ще за життя Івасюка. Деякі з цих записів, звичайно, вже потрапляли до різних збірок – зокрема, і до збірок “Золотої колекції”. Але настільки раритетні записи у такому обсязі – видано, здається, вперше. Сподіваємося утім, що цей почин матиме продовження – адже спадщину Івасюка зовсім не вичерпують 22 пісні на 80 хвилин, і хотілося б почути більше. Бо другого такого, як Івасюк, в Україні від того часу так і не було..

(Ну а другий зі згаданих дисків – то альбом Марії Миколайчук “Ой, червона калиночко”, але про нього розмова окрема)

Видавець: Астра Рекордс
Номер за каталогом: AR 052-08
Рік видання: 2009

CD1
1.		Червона рута (В. Зінкевич, (Назарій Яремчук, Вокально-інструментальний ансамбль Смерічка)
2.		Я піду в далекі гори (Лідія Відаш)
3.		Водограй (В. Купріна, (Кобза)
4.		Відлуння твоїх кроків (Л. Відаш)
5.		Казка гір (Л. Відаш)
6.		Балада про мальви (Софія Ротару)
7.		Кленовий вогонь (Софія Ротару)
8.		Балада про дві скрипки (“Червона рута”, (Софія Ротару)