Тріо “Шо” – зірки німецької сцени

Про це я дізналася з репортажу корреспондента 1+1 для українського телебачення. І не тільки дізналась, але і пережила певне дежавю. Саме в той час, коли журналістка робила своє глоріальне інтев’ю про “Шо” (Trio Scho), я спостерігала за виступом тріо, непідозрюючи, що зі мною концерт дивитиметься вся Україна.

На вулиці погода була не з приємних. Холод пробирався до кісток, як це він вміє робити тільки в сирому Берліні. Люди зазвичай рятувалися глювайн, тобто теплим різдвяним напоєм підігрітого червоного вина. Я привезла свою родину в собачий холод, щоб показати їм українську групу “Шо”. Україну показати не довелось, проте Одесу – так. Майже по пісні “Я вам не скажу про всю Одессу, вся Одесса очень велика…”. Така велика, що і Україну ту непомітно стало. Південноукраїнські мотиви з совєтським присмаком загасили настальгію за Союзом нерушимим, що обіцяв не повертатися. Та не зігріли нічим новим, жевріючим у майбутнє. Хлопці і самі добре промерзли. Репертуар був антикваріатним, як і  сивий різдв’яний базар. На любителя виявився і перший, і другий. Мої діти дізнались, які пісні оточували маму в минулому. Мені ж хотілось їм привідкрити сьогоднішню українську культуру, якої так не вистачає тут. Афіші ж твердо настоюють на своєму: концерти Тріо “Шо”

“”Трио Шо” со своей программой “Одесса” представляет нам русские песни последнего века. Многостороннее трио играет все начиная с русских романсов до «Советского рок’н’рола» все что пожелает сердце. ” (з реклами…)

Зорепад був щедрим.

ред. Хати скраю

ШО: Український ЙОЙК. Мар’яна Садовська

Деякі з наших сучасних музикантів здаються такими провінційними порівняно з відомою у світах, але не знаною в нас колишньою львів’янкою Садовською. Мар’яна Садовська — не просто співачка, а ще й актриса. Співає народні пісні «не з книжки». Сама їздить селами в етноекспедиції і вишукує перлини. Мар’яна виконує особливі твори — такі, які можуть стати для когось головною піснею життя. З кожним з них Мар’яна працює, як із театральним монологом. Якщо ж говорити про стилі, які об’єднує в собі мистецтво Садовської, то є, безперечно, багато народного, але присутні також і джаз, і блюз, і навіть рок. Музика водночас і експериментально-авангардна, і традиційна. Діапазон голосу найширший — тембрально, інтонаційно та настроєво Садовська здатна на все. Співачка вивчає народні засоби звуковідтворення, до того ж, не лише українські. Та й сама проводить вокальні майстер-класи в різних країнах світу. Виступає з найрізноманітнішими музикантами. І сама собі акомпанує на індійській гармонії.  Зустрітися з артисткою, яка постійно гастролює за кордоном, вдалося лише тоді, коли її нарешті здогадалися запросити з великим концертом до Києва. Тепер, щоправда, вона буватиме в Україні частіше. Сподівається привезти спільний проект із «Кронос Квартет», а також нову програму, над якою зараз працює в США. Про це і про інше — в ексклюзивному інтерв’ю.

ШО Коли ви закінчували муз­училище за класом фортепіано, чи уявляли, що будете співачкою і що гратимете на індійській гармонії?

—  В найглибших снах не уявляла. Те, що я буду якось займатися музикою, я думала і хотіла, але те, що співатиму — цього не було в моїх найбільших сподіваннях. Я хотіла грати в театрі. Я, закінчуючи музучилище, знала, що не хочу далі займатися фортепіано і йти в консерваторію по цьому класу, бо це не моє. І я шукала театр.

Шапка вушанка для гуцулів і Руссендиско

Весняний тур Перкалаби

Нарешті і гурт Перкалаба зібрався в тур Європою, що йтиме з 27 березня до 4 квітня. Гурт відвідає Гамбург, Любек, Берлін, Ерфурт, Хемніц, Констанц, Імельдорф, Дорнбірн та Гронінген.

Розклад виступів: 27 березня в клубі «Datscha Party @ Fundbüro» в Гамбурзі.

28 березня в клубі «Treibsand» у Любеці.

29 березня в закладі «Stadtgarten» в Ерфурті.

31 березня в Берліні в «Kaffee Burger».

1 квітня в клубі «Subway to Peter» у Хемніці.

2 квітня в «Kantine im Neuwerk» в Констанці.

3 квітня у «Weisses Ross» в Імельдорфі.

4 квітня у Дорнбірні в клубі «Spielboden».

8-9 квітня в «ORKZ-bar» у Гронінгені.

Початок о 20:00.

Джерело: http://i-pro.kiev.ua/news/read/649/

Невдалий жарт з Віталієм Кличком? Чи був це жарт?

Віталій Кличко

Невдалий жарт:) – ось, що відбулося. Пояснюю. 25 березня був день народження у мого брата Володимира, і він вирішив цей день відсвяткувати у вузькому сімейному колі та відвідати концерт ACDC. Аби поздоровити брата та піти з ним на концерт, я прилетів до Франкфурта-на-Майні. Після паспортного контролю, працівники німецької митниці, звернулись з запитанням – чи не ввожу я нічого забороненого до їх країни? На що я відповів, що вже багато років відвідую різні країни світу, і добре знаю правила митного контролю, чітко їх притримуюсь та нічого забороненого при собі не маю. Але митники звернули увагу на мою дорожню сумку Montblanc, що була на плечі та припустили, що її вартість може бути більше задекларованої вартості товарів, що ввозяться в Німеччину, тому й запитали про її ціну. Я пояснив, що давно подорожую з цією сумкою по всій Європі, тому навіть не можу одразу пригадати де й за скільки вона була придбана. Також митники запитали мене про годинник, який був у мене на руці. Я пояснив, що годинник, який я 2 роки тому отримав у подарунок як посол організації “Laureus World Aword” від компанії “IWC”. Вочевидь, цих пояснень щодо моїх особистих речей не було достатньо і працівники митниці їх залишили в себе до з’ясування обставин. Я зв’язав їх зі своїм адвокатом, який зараз займається цим питанням. Та має намір повернути речі їх господарю:) Він також зв’язався з представниками газети BILD, які одразу ж опублікували інформацію про непорозуміння.

50 млн. на вітер…

50 млн. на вітер або „Іноді краще жувати…”

Частина 1. Цей специфічний орган ГНАУ або Ані Лорак, яка уособлює доброту і щирість українських людей

На це дослідження мене надихнули повідомлення про те, що український уряд погодився підтримати ініціативу МЗС про продовження фінансування Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України. Новина про те, що Україна витратить 50 мільйонів на PR здавалося б повинна втішити нас як українців, що перебувають за кордоном, але я стосовно цього маю певні сумніви.
По-перше проаналізуємо саме повідомлення:
“Після довгих консультацій Мінфін підтримав пропозицію МЗС про поновлення бюджетних програм, спрямованих на фінансове забезпечення заходів щодо встановлення зв’язків із українцями, що проживають за межами України, щодо забезпечення позитивного іміджу України у світі, а також розширення мережі власності України за кордоном для потреб дипломатичних відомств”( http://epravda.com.ua/news/2007/11/28/58239.htm)

Виявляється, що для того щоб Уряд зрозумів, що над іміджем країни треба цілеспрямовано працювати, потрібні „довгі консультації”.
Ще цікавий момент: виявляється, що програма реклами України вже тривалий час діяла. Не знаю, як ви, а я її не дуже помічав

Які доходи має посол?

Посол України у США отримує менше 3 тис. грн. зарплати на місяць. Піджак і краватка претендента на посаду міністра закордонних справ Олега Шамшура коштують більше, аніж становить його офіційна зарплата. Саме про це заговорили недипломати після того, як нинішній посол у США оприлюднив свою декларацію про доходи, згідно з якою його зарплата складає менше 3 тисяч гривень на місяць. Втім, як з`ясувалося, левову частку доходів українських дипломатів складають відшкодування за довготермінові відрядження, які не обкладаються податками. Екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк, за якого власне і запровадили нову систему нарахувань, розповідає, як рахували. Борис Тарасюк (екс-міністр закордонних справ України, народний депутат): “За базу бралася платня посла у Нью-Йорку і в Вашингтоні. А потім, використовуючи шкалу, що складається секретаріатом ООН по всьому світу, ми вираховували, якою має бути відшкодування дипломатів, в яких країнах.” В МЗС використовують дані ООН про вартість споживчого кошика і комунальних послуг в різних країнах і, виходячи з цього, визначаються з виплатами. Конкретні суми колишньому міністру зараз назвати важко. Водночас експерт з міжнародних питань Геннадій Друзенко каже, що за зізнанням самих дипломатів, глави українських дипмісій у Європі отримують як додаток до зарплати близько 2 тисяч доларів відшкодувань на місяць.

Приїхав, побачив, порекомендував

У жовтні 2008 року Європою йшов Єврокараван. По його завершенню учасники євротуру з УВКР склали свої враження від перебування у звіт про українську діаспору кожної з країн їх візиту. Враження відповідно формувалися від того, з ким Єврокараван спілкувався на місцях. В Берліні за постій каравану в Берліні відповідали посольство України і Людмила Млош, голова ЦСУН, кому спустили інформацію про Єврокараван зверху. Інші про Єврокараван дізнались випадково. Відповідно враження про берлінську діаспору виявились однобокими, що радче скидаються на погляд однієї людини, аніж об’єктивну картину з діаспорських реалій.

Нам бракує такого органу в діаспорі Берліна, а може навіть і Німеччини, до якого могли б увійти представники всіх організацій і ініціатив, і який би відповідав за достовірноповне представлення діаспори на всіх рівнях як в Берліні, Німеччині, так і в Україні.

А поки маємо враження від УВКР, над якими варто замислитись, проте сприймати їх як абсолютно об’єктивні не бажано. В тексті є багато неточностей, які невідомо, як закралися туди. 

Берлін, ресторан „Україна “, Павличко

ВЕСЕЛА ПІСНЯ

(Берлін, ресторан „Україна “)
Романові Лубківському
Сидять у ресторані колишні вояки,
Вареники їм носять вишивані жінки.
І п’ють діди горілку, рахують еіп, ги>еі,
йгеі,
І музиканта кличуть: „Веселої заграй!”
Колись вони в Карпатах, в кривавому бою
Леселу пісню чули, ворожу, не свою;
Хоч слів не розуміли, запам’ятали дух
Мелодії, що грала, будила все навкруг.
Почули і забули, та пригадали знов,
Під рушниками сівши, як заспівала кров.
Та музикант не знає, як догодити їм,
У пам’яті шукає пісень про бурю й грім.
А німець вередує, до інструмента йде,
Він сам собі заграє про давнє й молоде.
Почав, і помагати взялися всі столи,
Гуцульські та козацькі, з-над Прута
й з-над Сули:
„Ах, лента за лентою набої подавай,
Повстанче український, в бою
не відступай!”
Знялись заробітчанські високі голоси,
І німці пригадали бандерівські ліси.

Магнетизм українства (Деякі спостереження учасника Єврокаравану І.Драча)

Деякі спостереження учасника Єврокаравану

ІТАЛІЯ належить до країн, куди найбільше занесло наших земляків за останнє двадцятиліття (до південно-європейського українського поясу нашої міграції належать також Португалія, Іспанія, Греція, Туреччина). Людина, найближча до Бога за віруванням греко-католиків — Папа Римський, Римська Софія, Римський Шевченко — все це манить переважно жіночу масу в теплі, облюбовані ще Гоголем краї. Ми були свідками того, як працює українське консульство в Римі (є ще в Мілані та Неаполі), стільців мало і з туалетами складно, але все ж функціонує така важлива дипломатична структура. Нема миру між українськими громадами, але де між ними є мир у світі! Важко доходить до порозуміння між послом Чернявським Г.В. і римськими українцями, але йому, мабуть, не просто працюється після легендарного грушника Орла, якого туди послала Україна і якого мусіли приймати не лише скептичні італійці, але й згорьовані українці.

27 березня 2009 року відкрита виставка Василя Федорука в м. Дюрен, Німеччина

Доктор Маркович має унікальну здатність закохати людей в українське малярство, чим відкриває їм талановиту школу українського живопису. Тепер відвідувачі його презентацій картин з України стали цікавитися і самою Україною, відвідувати її. Проте пан Маркович відомий не тільки як меценат українського малярства в Німеччині.

Вже кілька років підряд в співпраці з німецькими хірургами він робить операції на кульшових суглобах у Винниківському госпіталі для інвалідів. За одну поїздку бригада лікарів робить до 500 операцій. Під час цього українські колеги мають змогу навчитись новітніх медичних технологій.

За ініціативи пана Марковича у Львові було споруджено два пам’ятники. Більше про це на  www.ukraine-ev.de .

27 березня 2009 року в м. Дюрен (Німеччина) відкрито черговий вернісаж.

До пана доктора Марковича лiкувати не тiла

Коли надворi панує незатишний вечiр, а дрiбний дощ навiває якийсь незрозумiлий неспокiй, коли ти iдеш по чужiй, забитiй асфальтом землi, тодi твоя душа шукає якогось прихистку i потребуе трiшечки сонця i тепла. Маленьке мiстечко Дюрен можливо i не пiдозрiвало, що саме сьогоднi воно стане трiшки рiднiшим для тих українцiв, яких доля чи то пак життєвi обставини закинули на нiмецьку землю. Вони прийшли до пана доктора Марковича (Michael Markowicz, ред.) лiкувати не тiла, а оживити i зарядити себе тою енергiєю, яку спроможне дати лише добре приємне товариство i чарiвний свiт мистецтва.

“Українська література кінця ХХ століття поділяється… на діаспорну, материкову і андієвську”, – писав про неї журнал “ПіК

Емма Андієвська працює завжди

знаменита письменниця презентувала у Львові свою нову поетичну книгу “Хвилі”

В усьому, що стосується цієї письменниці, художниці, поетки, котра, безумовно, є найвідомішою і найуніверсальнішою представницею сучасного українського мистецтва, важко оминути префікс “най”. Вона справді найколоритніша (чого варта хоч би знаменита чорна шапочка, схожа на щось середнє між тюрбаном, тюбетейкою і жіночою зачіскою в стилі “бабета”), найекстравагантніша (виявивши, що трибуна, за якою їй доведеться виступати, надто висока, Андієвська, не замислюючись, забралася на стільчик, і це було б видовищне читання, якби

КАЗКА ПРО ЯЯН

ЕММА АНДІЄВСЬКА

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.

Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою1 серед купи каміння, й запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившися, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі, й повторив своє запитання.

— Тут живуть самі яяни, — відповів нарешті старий. — Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, направити яку мені бракує сил.

Іміджі без коментарів

Ця картинка-об’ява подається без коментарів про подію Культурфорум-Хеллесдорф (окраїнного району Берліна- Хеллесдорфа) як “вдало”вибранного 

Розвинули в собі почуття власної гідності

Єврейське життя сьогодні: Україна і Німеччина

Сьогодні, через понад десятиліття після розвалу совєтського режиму і масової еміграції євреїв з Росії і України до Ізраїлю, США і Німеччини, на Україні проживає близько 500.000 євреїв. Відродження єврейської релігії і культури у центральних і східноевропейських державах розпочалося повною мірою наприкінці 1980-их років. Тоді вперше євреї, без тиску держави і впливу асиміляції, розвинули в собі почуття власної гідності, що колись заборонялося їхнім батькам.

Проблема

Масовий виїзд євреїв спричинив істотні демографічні зміни. Сьогодні понад половину євреїв в Україні – люди похилого віку. Більшість із них потребують соціальної, медичної і часто фінансової підтримки, оскільки їхніх пенсій не вистачає, щоб задовольнити елементарні потреби. Єврейські громади в Україні намагаються самостійно і за підтримки міжнародних єврейських організацій і місцевих підприємців поліпшити їхнє становище. Розвиток єврейського культурного і соціального життя в Україні призвів до нової ситуації, коли у змішаних сім’ях частіше траплялися випадки не асиміляції, а радше ідентифікації членів таких родин з єврейством. Зрозуміло, що внаслідок репресій комуністичного режиму бракує знань про релігійні і культурні основи юдаїзму, а отже потрібно більших зусиль для сприяння єврейській молоді. Німецьким євреям також дуже важко повернути традиції вигнаного і змордованого німецького юдаїзму. Як і всі «нові євреї» Европи, вони відрізняються від тих знищених довоєнних єврейських громад, бо мають різні етнічні, культурні та релігійні підґрунтя, лояльність та ідентичність, і формують певну гетерогенну групу.

Наплив нерелігійних юдеїв із країн-членів СНД спричинив потребу об’єднання існуючих у Німеччині громад. Із багатогранного калейдоскопу різного походження та різних релігійних і культурних традицій можуть постати нові єврейські ідентичності України, Німеччини та інших европейських країн. Після століть дискримінації та переслідування євреї, в статусі громадян своїх колишніх держав, отримали змогу жити із єврейською самоідентичністю.

Українська влада високо оцінює роль закордонного українства для утвердження нашої присутності в світі

Президент у Празі вручив державні нагороди за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-чеського співробітництва у гуманітарній сфері. Відповідно до указу Глави держави, орден «За заслуги» ІІІ ступеня отримали директор слов’янської бібліотеки у Празі Лукаш Бабка, викладач Празького (Карлового) університету Богдан Зілинський, президент Панєвропейського товариства культури, освіти та науково-технічної співпраці «Коменіус» Карел Музікарж та мер району Прага-5, де сьогодні було відкрито пам’ятник Шевченку Мілан Янчик. Орден княгині Ольги ІІІ ступеня отримала керівник української редакції радіо «Свобода» у Празі Ірина Халупа. Церемонія нагородження відбулася в ході зустрічі Президента України Віктора Ющенка та пані Катерини Ющенко з представниками української громади Чехії. У своєму виступі Глава держави наголосив, що українська влада високо оцінює роль закордонного українства для утвердження нашої присутності в світі. «Це особливий партнер України у розвитку нашої зовнішньої політики… По всьому світу українці роблять унікальну роботу, щоб Україна відбулася», – переконаний Віктор Ющенко. «Для мене тема української присутності у світі є ключовою», – підтвердив Президент. Глава держави запевнив у незмінності європейського та євроатлантичного курсу України. «Я високо ціную ту позицію, яку в такій політиці проводить українська діаспора», – сказав Президент. Він також високо оцінив відкриття у Празі пам’ятника Тарасу Шевченку та подякував усім причетним до цієї події. Він наголосив, що увічнення пам’яті видатних українських діячів за кордоном є важливим для держави, і українська влада заохочує активно проводити цю роботу. Президент нагадав, що в Україні за останні чотири роки було відкрито 3 пам’ятники видатним чеським діячам та подіям. У ході зустрічі з українцями Чехії Віктор та Катерина Ющенки передали українській громаді подарунки.

Українознавчі студії як джерело поширення знань про Україну в європейській спільноті

У сучасних реаліях особливо гостро стоїть питання щодо поширення знань про Україну в міжнародній спільноті. Це пов’язано, в першу чергу, з проблемою входження нашої країни до ЄС. Моніторинг громадської думки засвідчив, що понад 55% опитаних у шести найбільших країнах ЄС – Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Іспанії та Польщі – підтримують вступ України до ЄС, якщо вона виконає необхідні для цього умови. Близько третини опитаних (34%) проти цього вступу. Серед молоді 7 з 10 опитаних (69%) очікують, що ця подія станеться не пізніше ніж за 10 років. Опитування проведено наприкінці грудня 2006 р. – початку січня 2007 р. компанією TNS Opinion (Франція) на замовлення YES [7]. Нині Україна практично не дбає про поширення знань про себе у світі та Європі зокрема. Слід констатувати, що на сьогодні відсутні концепція та програма розбудови об’єктивних знань про нашу державу та їх системне й систематичне розповсюдження у світовому просторі, немає опрацьованої політики роботи з іноземними ЗМІ, не готуються фахівці для роботи із заходом щодо обміну інформацією, лобіювання наших інтересів. Україна не підтримує розвиток і діяльність провідних українознавчих центрів, які впродовж десятиліть взяли на себе обов’язок розвивати українську науку та культуру поза межами батьківщини, поширюючи їх у світі, а сьогодні через фінансові труднощі приречені на вимирання. Прикладом такого недбальства з боку нашої країни може слугувати ставлення до Українського Вільного Університету (Мюнхен) та НТШ у Сарселі (Париж). За відсутності в нашій державі цілеспрямованої політики та програми входження України в культурний європейський простір особливої ваги набуває діяльність європейських українознавчих студій, які на сьогодні є одним із найпотужніших джерел для поширення знань у зовнішньому європейському світі. Аналіз літератури засвідчує наявність значної кількості наукових досліджень щодо історії становлення та розвитку українознавчих студій. Ці теми відображені у працях С.Наріжного, О.Пріцака, О.Пахльовської, П.Кононенка та багатьох інших науковців. Проте, незважаючи на інтенсивне дослідження цієї проблеми, ще недостатня увага приділяється такому важливому аспекту цієї проблеми, як роль українознавчих студій у сучасному світовому культурно-освітньому просторі. Мета цієї доповіді – окреслити проблематику сучасного стану українознавчих студій у Європі, їх значення та роль для поширення знань про нашу державу. Важливість цього напряму діяльності добре розуміли наші попередники, які, опинившись із різних причин за межами України, цілеспрямовано працювали для того, аби відкрити її світові, використовуючи найрізноманітніший інструментарій. Так, ще М.Драгоманов мету свого перебування за кордоном і напрям своєї діяльності сформулював у журналі «Громада»: дати матеріал про Україну, її зв’язок із Європою розвивати як двосторонній, надати українському рухові загальноєвропейського звучання, домогтися його підтримки у світі. Іншими словами, ввести український рух у загальноєвропейський контекст

Якщо Україна колись вирішить відкрити у Німеччині культурний центр на кшталт німецького Гете-Інституту…

…Ґрайфсвальд був би для такої установи, безумовно, найкращим місцем”, – зауважує Райнольд Шмюкер. Доки Україна відкриє у Німеччині свій культурний центр, мине ще багато років. За цей час Українікум видасть німцям не один десяток сертифікатів про відмінне знання української мови. Євген Тейзе”

А поки вирішується питання, хто предствалятиме культуру України в Німеччині: фольк-культ центрових міст чи інтелект-культ, Грайсвальд робить свою справу. Ось приклад 11го Українікуму.

“Нинішній Українікум був уже одинадцятим. Організатори пишаються тим, що цей форум вкоренився у багатому на традиції Ґрафсвальдському університеті з його понад п’ятисотрічною історією. „Кільтурне розмаїття на посттоталітарному просторі” – такою темою були об’єднані лекції, семінари і дискусії Українікуму – 2006. Перед учасниками виступали науковці і публіцисти не лише з Німеччини, але й з Австрії, Британії і, звісно, з України. Втім, значною культурною і науковою подією Українікум був не завжди. Широкий формат, багата програма та імениті гості – вперше все це вдалося організаторам минулого року, акурат на ювілейний десятий Українікум. Цьогорічний форум видався нічим не гірший за ювілейний, так буде і наступного року – впевнений координатор Українікуму доцент кафедри української мови Ґрайфсвальдського університету Олексендр Кратохвіл: „Концепція Українікуму останніми роками докорінно змінилася: якщо раніше це були головним чином інтенсивні курси української плюс культурна програма, то нині вже йдеться про літню наукову академію. Ми розуміємо Українікум як форум, передовсім, наукового обіну для всіх, хто цікавиться Україною. Більшість учасників – молоді німецькі науковці і студенти, передовсім славісти, але також історики або політологи, які спеціалізуються на Східній Європі. Однак форум відкритий для людей будь-якого віку і фаху, отже серед учасників трапляються навіть пенсіонери. До основної групи учасників (а це двадцять – двадцять п’ять відвідувачів інтенсивних курсів української мови), на семінарах приєднуються і місцеві студенти-славісти. А чому би і не прийти на цікавий український фільм, бесіду з українськими письменниками або журналістами? На лекціях нудьгувати теж не доводиться: професори розповідають про свої дослідження українського суржику, арго або навіть лайки. Відвідувачам курсів української у Ґрайфсвальді дуже пощастило – мовної практики їм не бракує. В рамках студентського обміну між університетами Ґрайсвальда і Дрогобича на Українікум вже другий рік поспіль приїздять українські студенти-германісти. Вони допомагають німцям вивчати українську, а самі мають непогану практику з німецької: „Група, в якій ми викладаємо складається з восьми студентів – вони дуже старанні. Більшість із них розмовляє хоча би трохи польською або російською – це допомагає тепер вивчати українську.

«Аксіос» означає «гідний»,

будьмо ж такими Великопісні реколекції у Вюртембергу Дмитро Мірецький
Штутгарт, Німеччина

Великий піст є для кожного з нас нагодою заглибитися в себе, зрозуміти себе та інших людей. Для цього потрібен якийсь поштовх, крок і часто таким поштовхом є реколекції. У Парафії Святого Василія Великого з центром у Штутгарті Велокопісні реколекції тривали з 14 по 22 березня. Усі бажаючі мали можливість скористатися з цієї нагоди, щоб отримати Божу благодать, необхідну для поглиблення свого християнського життя. Для Парафії вже стало доброю традицією запрошувати до себе священиків з України під час Великого посту. Цього року спільно з настоятелем отцем Романом Врущаком реколекції проводив магістр теології, ієрей Тарас Яворський з Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. У неділю 15 березня в Українській церкві у Штутгарті Апостольський Екзарх Петро Крик відслужив Архієрейську літургія Святого Василія Великого. Капелла Kolpinghaus уже стала замала для численних прихожан. Візитація владики Кир Петра Крика була приурочена до Великопісних реколекцій та урочистого нагородження пароха отця Романа Врущака у чин мітрофорного протоієрея. – Сьогодні у нас виняткова служба у наміренні вашого душпастиря Романа Врущака, який з волі нашого Блаженішого патріарха Любомира піднесений до гідності мітрофорного священика, – відзначив Кир Петро. – Це велика подія не лише у житті Парафії, а і нашої Церкви у Німеччині. Отець Роман трудиться для Вас у справах Божих та церковних і доказом його праці є Громада, що розвивається й збагачується молодими людьми. Нагородження священиків мітрою є практикою, котра має характер офіційного признання ревної праці священнослужителя. Від імені патріарха, Церква авторитетно немов би каже, що священик практикує Боже слово у своєму житті і тому на його голову покладає “вінець із каменя цінного”, щоб Євангеліє ще більше проникало особу пресвітера. Отець Тарас Яворський проголосив декрет Блаженішого Любомира кардинала Гузара про нагородження отця Романа Врущака мітрою. Владика Петро Крик закликав отця Романа до ще ревнішого та прикладного життя і уділив архипастирське благословення усім вірним та гостям. Під час Чину надання мітри тричі прозвучало «Аксіос», що в перекладі з грецької мови означає «Гідний». Кир Петро закликав вірних бути такими.

Weekend американської родини

Василь Махно

Weekend американської родини

щосуботи NN купує телефонну картку
переважно у найближчому Deli Grocery
власниками якого є банґладешці
і економить один долар

дорогою він заходить
до крамниці з алкоголем
і купує
півторалітрову пляшку Absolut’у
і витрачає двадцять доларів

щосуботи NN
випорожнивши майже літру

виконує ритуал
наче шлюбний танець птахів у пониззі ріки
яку він переплив на надутому пластиковому мішку
з боку Мексики – сім років тому -
а потім кілька місяців відсидів в американській
іміґраційній тюрмі

він набирає
- код країни – код міста – і число телефону -
він знає ці числа напам”ять
що в’їлися наче іржа

він міг би і не телефонувати
але це святе

поки він чекає на сполучення
його американська дружина
- нелеґалка і ревна християнка -
- і не менш хтива самиця -
готує обід

нарешті чути гудки
з іншого життя

шлюбна дружина
- котра випхала його за океан
а тепер спить час від часу
з сусідом
- дружина якого
також нелеґалить
в Італії -

увесь час скаржиться на
погане телефонне
сполучення

перекинувшись
про здоров’я
дітей
гроші

нічого не бажають
одне одному
і нічого не вимагають
одне від одного

за останніх два роки у їхніх
розмовах не має навіть натяку
на словесну еротичну гру
ну – якісь натяки -
якісь словесні знаки
знані – як правило – лише
їм двом

сухо:
про гроші
дітей
здоров’я

завершивши
розмову NN тупо дивиться
на жовту стіну
улюблений колір
домовласника

а його американська дружина
уже набирає числа телефону
щоби додзвонитись
до свого дому

як завше дає розпорядження
чоловікові
розпитує
про дітей і онуків

і тихо
- щоби не чув ΝΝ -
виплачеться у сито слухавки
дочці

а потім вони
довго займаються сексом
гіп-гоп
за це вирване з м’ясом серце
за бажання жити по-людськи
і за життя
як вдасться
гіп гоп
за це добровільне тюремне ув’язнення;
за цей one way ticket;
за ці зароблені гроші;
за ці вигиблі почуття;

за це
нікому не потрібне
жертвоприношення

гіп-гоп

гіп-гоп

гіп-гоп
***
Петрові Морозу

український поет

мусить писати римовані вірші
пішли ви…

тягти на собі черепашу ношу викривленої історії
хвороби з підозрою на алкоголізм

хоч
можна о 12-й вночі вповзти у мушлю майстерні
приятеля і пити з ним до ранку закусуючи запахом свіжої олійної фарби і тирси підрамників
забувши зателефонувати дружині, так, про всяк випадок…

зранку стовбичити біля магазину разом із воронням яке чорними ґудзиками пришите до пальта снігу
і як дадаїст вправлятися з коренями слів доходячи до повного абсурду
- алкоголь продають з 11-тої -

знати що естетика трикутних кіл і еліптичних квадратів замкнеться у чорному квадраті
- а в очах чорніє насправді -

читати спеціяльну літературу про алкоголізм – і дивуватись скільком із наших не пощастило

згадати що шевченко також був…
і півгодини бути щасливим від порівняння

не згадуючи:
бодлера – квітникаря
верлена – рембо – паризьких богемників
еліота – банкіра ялової землі
павнда – радіокоментатора і психа (на переконання американських військових)

на ріках вавилонських уже нічого не висидиш
- бо ти не квочка -

на берегах сени: 14 тисяч художників намалюють аби продати
джоконду: голу чи з бородою – байдуже
аби не впізнав її да вінчі – він не знав про copyright -

на межиріччі гудзону та іст-ривер – поетом у нью-йорку – голубом небесним -
знаєш з останніх вістей що 138 тисяч наркоманів тричі на день займаються голкотерапією -
а гомосексуалісти та лесбійки – брати і сестри милосердя – любов’ю до ближнього

а гебреї чекають на месію

що ж залишається:
несплачені борги

виклик до суду
квиток до белґрада

- ручка – папір
- засохле чорнило – чорна кров комп’ютера -

і ця наркотична залежність: записувати слова
- коли морфологія схожа до морфію -

чи не боїшся передозувати?

- питають -

бо кохаються у мистецтві одноразових шприців
із засохлою людською кров’ю
Бруклінська елегія

щоранку пекарні єврейські відчиняють з пітьми
перше що добігає – схожий на прудкість лисиць -
запах цинамону – розтертих із цукром яєць -
до цегляних синагог – і це є початком зими
бо тісто пахне сосною і зірваний вчора жасмин
разом із часником і цибулею сиґналить тобі з полиць

од сьомої починається лящання металевих замків
іржання сабвею – перегуки вуличних продавців -
вантажники носять фрукти залежно від попиту й цін
і кавуни смугасті схожі на тигрів з боків
а гарбузи галувинські – на голівудських дів
вантажники мексиканці – на олімпійських борців

а школярі підскакують: ось – жовтий шкільний автобус
стара підмітає вулицю – смердить дешевий тютюн
бруклін вовтузиться зранку – скаржачись на самоту
на драконячу ненажерливість і на свою хворобу
на металевий міст, що вигнувся наче хобот
на це муравлище люду що знищить колись сатурн

хасиди – мов чорна смородина – обліпили гілля синагог
вони виноград арамейський – уманська глина і клей
дратва якою зшиває темні слова юдей
накинувши талес на голову – йому щось шепоче бог
і діти його щебечуть – мов райські пташки – бо
виспівує йому бруклін хлібом і рипом дверей

кожним коліном юдейським – рядком що теплий як сир
геометрією кабали – камінням єрусалиму
співом жінок в пекарні які наковтались диму
калаталом перед суботою – і молоком від кози
християнин – до пекарні; до синагоги – хасид
і – зголоднівши бруклін – ковтає слину

На каві у «Starbucks»

у грудні – у долішньому нью-йорку – п’ючи каву в «Starbucks» – спостерігаю
як два мексиканці вкладають мармурові плити до парадного входу в будинок

у кав’ярні крутять нав’язливий Jingle bells
вулицями миготять нью-йоркці з різдвяними подарунками й авта
вуличні торговці розпродують туристам усілякий непотріб
поліціянти мирно дрімають у теплому авті
до церкви черга – ні, сьогодні не неділя – відкриття якоїсь виставки

ну, ось і 12-й апостол року – грудень сідає за стіл тайної вечері
нещедрі плоди твоїх днів викладеш із пакета щоб пригостити 12 апостолів
по дорозі забіг до крамниці та купив нашвидкоруч
але вони знають усе
і ви мовчки разом доїсте прісний хліб завершення року

ну, ось і надходить час коли згірклий досвід плодів і скисле молоко днів
усе частіше з’являються на твому щоденному столі
коли шум океану все частіше висить у просторі твоїх слів
усе частіше ти дріботиш п’ятилітнім до кошари щоби подихати випарами
овець бо – казали – відпустить твій сухий кашель

ну, ось ти – сорокалітній мужчина – ще укладаєш слова
ще записуєш їх – що ж тут нового?
з античних часів лише кільком удалося перепливти океан тисячоліть
сьогодні – разом із тобою 100 тисяч поетів укладають словники своєї мови
чи хоч уламок строфи допливе (якщо буде куди плисти)
чи хоч звук твоєї мови – за законами астрономії – уподібнюючися звізді -
якої вже нема – (якщо ті закони не брехливі)

ну, ось виживаєш останні дні старого року – наче оплачений готельний номер -
попиваєш каву – і дивишся як:

два мексиканці – розпилюють камінь – обидва підносять його – допасовуючи до стіни – знову поволі опускають і знову надпилюють

камінь тяжкий

життя легке

Лист до Петра Мідянки
1
нью-йорк у старому човні мангетена
співає прокуреним голосом гіпі
також старого – його естетика
зіпсована часом – в косу заплетена -
немов рукави місисипі
сюрреалізму і гіпер

нью-йорк – це тепле гніздо гарлему
імені джазу й марихуани
інколи ходить заблудлий лемко
на прізвище Воргол – ой леле -
білий як янгол – трапляються іґуани
в повітрі: хуани й івани

нью-йорк чорний від співу та джазу:
саксофона – флейти – труби
зими що завжди на межі сказу
приплив океана у місячну фазу
чайок на коні-айленд – й без них
фієсти бронзовий бик

нью-йорк – це свято з тобою яке
триває не більше п’яти хвилин
два літаки вже заходять в піке
збоку парчевого слова – ріки
й двох обгорілих скляних рослин
для довгих – як вічність – зим

2
зима тут довга – наче бродвей або хасидська молитва -
гіпі вимерли – як динозаври – останнього бачив учора
у місті яке продовжує самотність і вічну битву
поміж янем та інем – правим берегом й лівим – хворе

на курячу сліпоту – тому тут побачиш не все
а тільки білок яких годуєш з руки і яким зручно
бігати доокруж свого життя – дельфінів яких течія занесе
слухати музику манґо та бубнів що кашляють гучно

споглядай – як каже конфуцій – за всім що спотворює дух
за життям його учнів – власниками крамниць -
монахами із непалу – фігурками будди – сандалями що йдуть
кожного ранку в чайна-тавн і чаєм рудих лисиць

тому тут японська вишня на лексинґтон-авеню
немов сестра і поезія – як вірш без парчі та шовку -
цвіт її сну засушений в конверті тобі відішлю
якщо він дійде за адресою і по дорозі не зжовкне

Яким є інтелектуальний потенціал четвертої хвилі міграції в Берліні? (Штамтіш 25.03.09)

Ukraine Kompetenz Zentrum a.g. інформує:

25.03.2009 в 20.00 в кафе “Суфіссімо” на Fichtestr. 1, D- 10967 Berlin

відбудеться ШУМ ( Штамтіш Українсько-Мультинаціональний, Берлін- Крoйцберг)

Тема зустрічі 25.03.2009: Інтелектуальна міграція  українців до Німеччини. Яким є інтелектуальний потенціал четвертої хвилі міграції в Берліні? Чи є можливим її звязок з місцевими інтелектуалами?

Запрошуються всі

• кого цікавить українська мейнстрімна, але в більшості немейнстрімна українська тематика
• хто хотів би висловити свою думку стосовно того, що відбувається в Україні і її діаспорі
• хто хотів би знайти нові контакти
• запропонувати чи приєднатися до обговорення тем з коренем “укр.”
• і кому ще хочеться спілкуватись українською

Робочі мови: українська, німецька чи англійська в залежності від бажання публіки. Допомога з перекладом можлива.

Червоно-чорна вишита серветка на столі слугувати знаком, що Ви знайшли ШУМ.

Контакт: samborska@gmx.de

Tel. 01775495465

Інформаційна підтримка: Хата скраю – часопис для українців Берліна

………………………………………………………………………………………………

Ukraine Kompetenz Zentrum a.g. informiert:
Am 25.03.2009 um 20.00 findet im Café „Sufissimo“ Fichtestr. 1, D- 10967 Berlin ein “Ukrainischer Multinationaler Stammtisch, Berlin-Kreuzberg” statt.

Am Mittwoch sprechen wir über die unterschiedliche Wellen den ukrainischen Migration nach Deutchland und die Formen, die heutige ukrainische Gemeinde in Berlin etwickelt hat. Welche intellektuelle Potenzial hat die letzte Welle von den Migranten?  Mehr auf dem Stammtisch.

Коли висота визначається висотою самого Святого Духа

СВЕРСТЮК Євген Олександрович — доктор філософії, український диссидент, автор книг, численних есе і статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов.

Євген СВЕРСТЮК: «Утрачено той рівень культури, який зобов’язує до сповідування вершин і плекання принципу правдивості»

Інтерв’ю Олександрі Лаврiненко

---

— Духовність і духовість — за звичкою ми надаємо перевагу першому варіантові, тоді як у ваших текстах частіше зустрічається другий. У чому полягає різниця?

— Літера «н» у цьому випадку смислорозрізнююча. Духовність дуже часто пов’язують з духовною літературою. Духовість — це вже є культурна похідна. І часом вона зовсім не пов’язана з духовною літературою. Принаймні в літературі совєтського періоду. Тоді ми говорили про духовість, називали це «духовністю» і абсолютно не пов’язували це з Духом, який всюди є і все наповняє. Це було поняття позарелігійне. А взагалі, в західній українській літературі є така традиція — розрізнювати секулярний елемент духового життя і писати «духовість», а духовність зв’язувати з духівництвом. У цьому розрізненні є сенс: коли маємо більше понять, то можемо більш коректно підійти до різних питань.

У нас духовність — часто ялове поняття, що прикладається до явищ, причетних і непричетних до культури. І все це називається духовністю: і політика, і еротика, і танці, і графоманство. Так багато духовності, що фактично ядра і глибини цього поняття немає. Я за те, щоби це поняття обережно вживати і простежувати, чи має воно спільне з тим всетворящим і всезапліднюючим Духом — чи воно просто спекуляція словом.

У совєтській літературі була саме спекуляція цим словом. Тоді в науковій літературі постійно відбувалася боротьба проти таких понять, як душа. А якщо говорилося про неї, то неодмінно із застереженням, що це прояв вищих форм нервової діяльності, робота півкуль головного мозку — за вченням академіка Павлова.

І фактично для духовості не було ніякого простору, окрім самого терміну. Але з ідеологічної фразеології не викидали понять загальнолюдської мови, «використовуючи» їх. І слово «душа» не було викинуте, але вкладався інший зміст. Нині, на мою думку, маємо важку спадщину оцих спорожнілих слів,

Як складається родинне життя поетеси з чоловіком-феміністом?

Наталка Білоцерківець – поетеса і дружина відомого культуролога Миколи Рябчука- в інтерв’ю Євгенії КОНОНЕНКО ( “Україна молода”)

— Наталко, ти так само, як і я, періодично береш інтерв’ю в різних людей. Про що треба говорити, щоб представити їх якнайцікавіше?

— Я завжди намагаюсь бодай трохи показати того, з ким розмовляю, не як службовця, а як людину: запитати про родину, про особисті уподобання. Найкраще, коли раптом людина, можливо, несподівано для себе самої, висловить якусь оригінальну думку про свою діяльність або якісь події.

— А як узагалі ти ставишся до роботи журналіста? Це тягар чи це також творча робота?

— Це і правда буває тягарем. Але робота журналіста також і дисциплінує літератора. Я категорично проти гасла «Ні дня без рядка!». Письменник не повинен себе силувати, якщо писати не хочеться або нема про що писати. Тоді журналістика (або, скажімо, діяльність перекладача) допомагає тримати себе у формі, тренує, організовує.

— По роботі доводиться розмовляти з різними людьми — і з міністерськими чиновниками, і з митцями. Іноді ти розмовляєш з тими, кого бачиш уперше, а іноді зі своїми знайомими. І тому я питаю тебе про те, що питаю багатьох: як узгоджуються три виміри людини — власне, людина, її діяльність та її публічний імідж?

— Звичайно ж, у багатьох, у першу чергу в політиків, публічний імідж розробляється штучно, з урахуванням смаків тих, кому їм потрібно подобатись. Те саме стосується й зірок шоу-бізнесу. А у творчих людей публічний імідж значно ближчий, а іноді навіть і тотожний їхній людській сутності.

— Отже, письменники, навіть у цю добу всевладдя медіаподій, здебільшого не стурбовані творенням свого публічного іміджу?

— Здебільшого, ні. Я можу назвати двох прекрасних авторів, які позиціонують себе як самітників. Це Олег Лишега і Кость Москалець.

— Загалом, ти любиш роботу журналіста?

— Так, у цій роботі є досить багато простору для творчої людини, багато такого, що перебуває на межі з літературою (наприклад, есеїстика).

— Але ж своїм головним покликанням ти вважаєш поезію?

— Якщо говорити про те, чим ми є перед Богом, то родина для мене не менш важлива, ніж поезія. В отроцтві я була дуже хворобливою дівчинкою і писала вірші, які отримували схвальні відгуки тодішніх авторитетів. Та коли мені пророкували долю Лесі Українки, то я дуже не хотіла й навіть боялася такої долі. Я вважаю, що жінка має пережити все, що їй призначено природою. Я б ніколи не відмовилася від материнства навіть заради поезії. На щастя, необхідності в аж такому виборі насправді не існує.

— Твоя відповідь є подвійно цікавою й символічною, оскільки твого чоловіка, Миколу Рябчука, ідентифікують як одного з небагатьох українських чоловіків-феміністів.

Cамоідентифікація чи ідентифікація з Заходом?

В традиції “Хати скраю” запрошувати в гості гостей Берліна (літераторів, кіношників та інших цікавих особистовстей). Більшість з них відвідують Берлін на запрошення німецьких організацій. Інколи організації з Києва, що відповідають за зв’язки з діаспорою, спустять згори як правило для Центральної Спілки українців Німеччини (ЦСУН) зустріти того чи іншого гостя. Той і виступить в наближеній до ЦСУН аудиторії для обмеженого кола діаспорян  зустрічі, організованій в стилі ЦСУН для відчиту перед замовниками. Поскільки українська діапора Берліна має специфіку не були об’єднаною під штучно нав’язаною зверху структурою в обличчі Центральної спілки українців Німеччини, в ряди якої мають вступати, як колись в ряди комуністичної партії, то проблема кваліфікованового діалогу громадських суспільств залишається не вирішеною. Діаспора шукає свої форми. А поки процес  самоідентифікації триває, нагальною є потреба в якомога щиршому обміні думками, інформацією і досвідом з української тематики в Берліні принаймі віртуально. Приїжджі гості з України чи інших частин світу, що несуть український вектор, є тим каталізатором, що не дає діаспорі залишатись законсервованою у власному соусі. Загроза стати заповідником совєтскості і фольклоризації у одному взятому місті проте досить велика. Тому “Хата скраю” намагатиметься наблизити до читача позиції тих чи інших політиків, публіцистів чи громадських діячів, з якими є можливість зустрітись в Берліні безпосередньо.

Одним з досить частих гостей Берлінських політдискусійних зустрічей є публіцист Микола Рябчук. 18-19 березня 2009 року він брав участь в конференції ” Freiheit im Blick: Europa 1989/2009. Geschichte einer Hoffnung – Ende einer Illusion?”, організованою Гeте інститутом, Польським інститутом в Берліні і Deutche Geselschaft für Osteuropa Kunder (DGO). Микола Рябчук відомий своїми ессеями про сучасну Україну і, зокрема, книгою ВІД МАЛОРОСІЇ ДО УКРАЇНИ: парадокси запізнілого націєтворення.

В демократичному європейському середовищі науковців і громадських діячів, що прагнуть правди і бодай якого аналізу про Україну, все ж почала вималювуватись тенденція, що навіть вони впадають в старі кліше сприймати правду з уст однієї особи. Тенденцію затягати одного вигідного глашатая, що говорить їх мовою не тільки в мовному аспекті, починає укріплюватись принаймі в Берліні, де так люблять обговорювати тему захід-схід і запрошувати експертів зі сходу. Такий спікер, як показує досвід, запрошується на всі можливі події, де український наголос має бути зроблений в певному тоні.

За час інування нашого часопису (остранні півроку), коли українські події в Німеччині були моніторовані особливо детально,  ім”я Миколи Рябчука як спікера зустрічалося особливо часто. Не віднімаючи важливості наукових праць пана Рябчука,  слід зауважити, що вони все ж не можуть бути правдою в останній інстанції принаймі тому, що європейське суспільство орієнтоване на плюралізм і багатогранність позицій.

Американські міфи. Українська діаспора

З життя нелегалів:

знайома з Ужгорода розповідала, що в Нью-Йорку вона живе в одному помешканні з чужими чоловіками, так дешевше. Вночі вони йдуть на роботу, а вона ночує, вдень – навпаки. За даними Українського Віртуального порталу у США живе 1 857 000 українських американців. Перші українці з’явились на території сучасної Америки ще у 17-18 століттях. Українську громаду Америки творили 4 хвилі еміграції – від 1861 року – до початку 80 років 20 століття. «Четверта хвиля» – здебільшого економічна еміграція, а не політична, як третя, яка була після Другої світової війни. Тому вся її активність зводиться до того, як вижити, заробити, допомогти рідним, а не до того, як бути активними у політичному і громадському житті української діаспори. В усі часи українці об’єднувалися на чужій землі навколо церкви, творили свої організації, пресу, школи. Серед поважних організацій США – «Український конгресовий комітет», «Український Народний Союз Америки», «Вашингтонська група», українські дослідницькі центри Гарвардського, Колумбійського та Іллінойського університетів, НТШ, УВАН (Українська Вільна Академія Наук).

Відомі американські українці.

Багато українців Америки стали шанованими і знаними людьми не тільки у США, а й за межами держави. Серед них, Михайло Яремович – колишній заступник міністра оборони США, перший голова компанії «Інтелсат» – Йосип Харик, винахідник світлодіодів Нік Голиняк. Серед сучасних успішних українців Америки – федеральний суддя Богдан Футей, банкір Юліан Куляс, академік Леонід Рудницький, Олександр Воскобойник з Penn state University (університет штату Пенсільванія), який започаткував систему наукових обмінів; Юрій Чопівський, який оплачував утримання будинку для українського посольства в Америці упродовж півтора року, бо у перші роки незалежності держава не мала на це коштів. Серед активних діячів у міжнародній сфері відомими є Надя Дюк та Марта Коломиєць. В Україні знають американських бізнесвумен Марту Федорів, Марійку Гельбік.

Українські медіа

Українська преса США переживає не найкращі часи. Тиражі газет «Свобода», «Америка», «Way», «Ukrainian Weekly», «Час і події» постійно скорочуються. Україномовний контент Інтернету представлений пoрталом «Брама», сайтами фірми «Міст», «Товариства українських інженерів Америки», «Товариства українців Техасу», «Українського культурного центру Лос-Анджелесу», «Українського товариства нумізматів та філателістів», «Товариства студентів-українців Колумбійського університету», Інтернет-виданням українців Америки «Нова хвиля».

Шевченко, Грабович плюс американізація всієї країни

Автор: Василь МАХНО (Нью-Йорк)

Не знаю — чи кожного року американці святкують день народження найбільшого свого поета модерних часів Волта Вітмена і чи сказав би американський професор про «імпортовану методологію» якогось свого колеги, приміром з Англії, котрий також вивчає розміри строф вітменівських віршів? Однак ні той ні другий не захотіли б обстригати бороду Вітменові, а про його гомосексуалізм (чи ні) спокійно продискутував би у якомусь із наукових журналів. І наукової етики дотримали б, і з вітменівської бороди не випала би жодна волосина.

Інша країна, інші поети, інші професори.

Скажімо, в одній із недавніх публікацій у «Дзеркалі тижня» львівський професор Тарас Салига доволі спрощено намагається «розвінчати» шевченкознавство Григорія Грабовича. Не заперечуючи жодної тези гарвардського професора, просто оповіщає читачів, що, мовляв, Грабович тільки те й робить, що «роздягає» Шевченка. А от він, Тарас Салига, стоїть на сторожі з плащем, а може з киреєю, аби накинути на голе тіло генія, бо, бачте, генія потрібно оберігати. Якби це була аргументована полеміка з обстоюванням своїх концепцій, може й не здивувала б мене така професорська методологія, а то виходить щось не те…

А поміж тим, до шевченківських днів в Україні напевно з’явилася не одна сотня статей, і не одна сотня вечорів відбулася у прохолодних клубах, де Шевченко вкотре названий генієм, батьком і пророком, над садком пролетять хрущі, а кохайтеся чорнобриві, та не…

Країна, яка так шанує своїх поетів, саме виповзла з-під руїн іншої країни, великої і безмежної. Виповзти-то вона виповзла, але шлейф, що назвімо його совком, як неприємний запах, потягся за нею у новітню добу. І хоч що робили окремі її жителі з цим, перефарбовуючи навіть лавки у жовто-сині кольори, але запах не вивітрився.

А тут іще Європа й Америка, — ні, особливо Америка, дратувала всіх, хто хоч ще на крихту залишив у собі здатність мислити. Ну, Америка ще сама по собі наче б то й нічого, але от українці з Америки, сиріч діяспора, ті вже дістали сповна: придумали якусь нью-йоркську групу, оголосили Нью-Йорк центром світу, почали (ви ж, тільки уявіть собі) прочитувати Шевченка як міфотворця, себто зазіхнули на святе.

Приміром, у Польщі ситуація у стосунках з еміграцією дещо інша. Мабуть, також не ідеальна, але польська еміграція була завжди, ще від ХІХ століття важливим складником політичної та інтелектуальної думки, еміграція завжди мала вплив. Останній за часом великий польський емігрант Єжи Гедройц і його журнал «Культура», по праву вважаються архітекторами нової теорії і практики Центральної та Східної Європи, і цілком виправдано «Культура» вважалася паризькою, бо під Парижем була садиба її редакції.

Поет запитав поета

Андрій Любка, молодий поет з Ужгорода, який теж не оминав Берліна в своїх літературних турне (про це в наступних випусках Хати скраю), запитав героя нашого минулого випуска Василя Махна  про те і се літературне  і оприлюднив в інтернеті на Сумно.ком. Інтерв’ю доповнює портрет Василя Махна як поета, як людини в пошуку, для кого “Україна там, де я “. Прочитаємо його і в нашій Хаті скраю.

-Василю, після переїзду до Нью-Йорка чи якимось чином реформувалося в тебе поетичне світобачення – чи змінилися теми, метафори, список улюблених письменників?

Це цікаве питання. Я багато разів на подібні питання уже відповідав, однак тепер хотів би дещо розширити тему. Так склалося, що мій переїзд до США збігся із моїм внутрішнім бажанням дещо змінити у своїй поетичній творчості (формально і тематично). Я уважаю, що кожен поет, якщо він серйозно ставиться до свого ремесла, обдумуючи свою творчість, – бунтує супроти себе, щоби увиразнити, або упорядкувати структуру своєї мови, поетичної форми etc. Звичайно, що творчість взагалі, а поетична зокрема, – це поєднання раціональних та ірраціональних елементів у різних комбінаціях. Отож, починаючи формувати свою книжку «Плавник риби», я відчув певну в’язкість мови та опір форми. На той час, я мав доволі широке уявлення про сучасну европейську літературу завдяки, в першу чергу, можливості протягом року жити у Кракові. У середині 90-х польські книжкові крамниці рясніли виданнями сучасної польської та іноземної літератури, котрих в Україні попросту не було. Переїзд до США безпосередньо вплинув на зміну моїх віршів. Якось нараз у Нью-Йорку я вивільнився від певних тем, метафор і способу поетичного мислення, заповнюючи їх чимось новим, принаймні, для себе. В якийсь момент, особливо, мабуть, це помітно у збірці «38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше», Нью-Йорк ожив для мене, став живим організмом моїх думань та відчуттів, усе – від архітектури до поезії – ставало подразником і стимулювало писати нові вірші. Сьогодні я б уже не ризикнув обрати собі за центральну тему для поезії саме Нью-Йорк, бо по-перше гострота відчуття, котра спочатку приходить від візуальної та звукової навали та інакшості – стала дещо іншою. Пам’ятаю як на нью-йоркській презентації моєї, перекладеної на польську мову збірки Богданом Задурою, її ведуча Анна Фрайліх відзначила свіжість моїх нью-йорських візій, додавши, що вони цінні тим, що це погляд неофіта. Свіжака. По-друге – усе-таки Нью-Йорк – світ, але все ж не Всесвіт. Мій західний досвід якось перетопився в українську мову, тому з моїх віршів позникали абстаркції і влилось більше конкретики, живого матеріялу. Хоча, зрештою, збоку видніше.

- Під час твого останнього поетичного вечора в Тернополі ти зауважив, що культурне життя в країні і місті наче завмерло. Це враження викликане контрастом із галасливим Нью-Йоркським культурним життям?

Вірші Василя Махна переклали малаяламською мовою, однак на батьківщині його творчість сприймають не всі

Після Берліна, де Василь Махно був брав участь у 8 му Міжнародному літературному фестивалі, він поїхав далі в Україну. Потяг потугнув на схід берлінські враження, які мабуть недовго мали шанс супроводжувати поета. Українська публіка, земляки, зустріли Василя Махна по-своєму. Про це в інтервю, надрукованому початково в “20 хвилин“:

“Поки всі охочі не отримали автографи, українсько-американського поета Василя Махна із зали не випустили. Хоча й фурору його приїзд у Тернопіль не спричинив.

Слухати вірші колишнього земляка нещодавно в арт-клубі “Коза” зійшлися здебільшого студенти. Було там і декілька викладачів педуніверситету та редакторів деяких тернопільських видавництв.

– Такі виступи потрібні, адже лише на публіці можна перевірити, чи викликають тексти певні емоції, – каже Василь Махно (44 р). – Автор має викликати людину на розмову, адже без діалогу з читачем твір не може існувати.

Розчарували митці

Наступного дня після творчого вечора поет у “Козі” замовляє чай. Василь Махно — у джинсах, темно-оранжевому светрі і сірій куртці зі вставками. Каже, що востаннє приїжджав в Україну два роки тому і то лише на декілька днів.

- Тоді батьківщина зустріла мене дощем. Тепер і поїздка набагато довша, і погода краща, – розповідає поет. – Я днями ходив вулицями і спостерігав за людьми…

Перше, що здивувало поета в  Тернополі – на наших вулицях дуже багато красивих дівчат. Натомість деякі чоловіки – художники та письменники подивували не дуже приємно.

– Вони мене весь час переконували, що Америка – це погано і що там немає ніякої культури, – скаржиться поет. – І це говорили ті люди, які у США ніколи не були. Та й узагалі за останні роки не виїздили за межі країни. Окрім того, будь-які аргументи ці люди не сприймають. Але це велика їхня помилка, адже митці мають бути відкриті до діалогу, а також не мають боятися змін.

“В цьому місті усе не так – починаючи від бетону стіни”(В.Махно)

Отак живеш в місті і буває настільки розпорошишся в ньому, що бракує здатності бачити його об’єктивно, об’ємно і  образно. Частіше якось однобоко виходить (метро, супермаркет, семінари, робота і інша приватна інсталяція буденності). Шарм берлінський, присутній в самобутності міста-історії протистояння Заходу і Сходу, капіталізму і соціалізму, диктатури грошей і диктатури “безгрішних”, поступово підмінюєтья  буденною плівкою напускного політизування навколо падіння берлінського муру. Коли кожен день, а цього року особливо (в 2009 році виповнюється 20 років демонтажу берлінського муру),  з усіх можливих медійних знарядь чуєш про  одне і те саме – Мауер фаль (падіння стіни)- то здатність відчути ще бодай якийсь шарм міста особливо притуплюється. Тому гості Берліна мають перевагу бачити його таким, яким він насправді є. Гість Берліна бачить місто в  зрізі. Його погляд є цікавим, коли цей гість є поетом. А ще цікавишим, коли він є українцем. А понад усе, ще і діаспорянином.

саме таку нагоду отримала  ред. часопису українців Берліна, поспілкувавшись з поетом Василем Махном, який в вересні 2008 року був учасником 8го  Міжнародного літературного фестивалю Das internationale literaturfestival berlin).

Василь був у Берліні вперше. Літак приніс його з Нью Йорку в берлінське бабине літо. Жив в одному з готелів Шарлотенбурга. Той готель був особливий тим, що на ньому висіла меморіальна дошка Марини Цвєтаєвої. А ще біля готелю велися ремонтні роботи, що нагадували Україну. Буденність міста була хоча і стороннім явищем, проте надихала. Істотність європейського міста пасувала уявам про Європу, які зазвичай плекає в собі житель американського континенту. Може саме цей аспект і сприяв тому, що Василь змалював свої враження від Берліна саме так, як його не завжди може бачити європеєць, а навіть і мешканець Берліна.

Читачам часопису українців Берліна вперше і навіть ексклюзивно надається можливість познайомитись з поетичним твором Василя Махнa “Charlottenburg”, що друкується  в інтернеті вперше.

Погляд на свободу, погляд на діаспору

18-19 березня 2009 року в Берліні проходила конференція “ Погляд на свободу: Європа 1989-2009. Історія однієї надії – кінець однієї ілюзії? (Freiheit im Blick: Europa 1989/2009. Geschichte einer Hoffnung – Ende einer Illusion? Одне із панельних засідань мало назву “Свобода культур” („Die Freiheit der Kultur“). Йшлося про те, чи отримали ми таку вимріяну свободу наших культур після падіння ізоляційної берлінської стіни? Катеріна Раабе з берлінського видавництва Suhrkamp (KATHARINA RAABE, Suhrkamp-Verlag, Berlin), зокрема, зробила екскурс в десятилітню історію подій в літературному взаємообміні між так званим Заходом і колишнім ендееро-совєтським простором. Йшлося про нову літературу, яку пізнав світ шляхом її перекладу німецькими видавництвами. Цей продукт роботи німецьких видавництв досить відомий. Робився акцент на письменниках, що представляють ту чи іншу східноєвропейську країну за критеріями державницького дискурсу. Коли йшлося про українську літературу, то як абетка були представлені імена: Андрухович, Жадан, Дереш, Забужко. В модератори подіуму журналістки Штефані Петер (STEFANIE PETER) виникло питання про українських ліриків, яких мало чути в німецькомовному просторі. Питання адресувалося Катерині Раабе, як експерту з української літератури. Вона послалася на Андруховича, який був перестав писати поезію і лиш недавно знов почав. Було дуже шкода констатувати від почутого, що Андрухович став Альфою і Омегою української літератури закордоном, зокрема в Німеччині. Для констатації протилежного, часопис “Хата скраю „ і його німецька версія “Haus am Rand“ починає інтенсивно знайомити інтернет-читачів з українськими поетами і їх поезіями. Особливо хотілося відмітити діаспорських поетів, які ніби випадають з загальноприйнятого публічного простору , який мають національні митці, заземлені на країні постійного перебування. Наступна панель конференцій про свободу культур в Європі займалася питанням реструктуризації публічного простору в Європейському Союзі. Йшлося, зокрема, про модель транснаціональних медіа на прикладі мильтикультурного часопису “Єврозін” (Eurozine). Карлі Генрік Фредеріксон (CARL HENRIK FREDERIKSSON), шеф-редактор цього часопису, як змінюється європейська публічна сфера в бік транснаціонального чи міжнаціонального спілкування і медіального формування такого простору. Після панельної дискусії я поцікавилася у пана Фредеріксона, де бачить він місце діаспорських громад і їх медіа, їх поетів, їх літературу.

Спокуса говорити

Я познайомилася з Галиною Петросаняк невдовзі після мого переїзду з Чехії до Берліну. Їі тодішні вірші про заробітчанську долю в Чехії , які я почула в Берліні на одній з презентацій, викликали неабиякий резонанс у моїй душі, що прагла творчості, коли життя диктувало прагматизм і штовхало на боротьбу за виживання. Натхнення, виснажене  задухою берлінського бетону,  зажевріло, каталізоване новою українською мігрантською поезією кінця 90-х. Мені думалося тоді,  як добре, що є той, устами кого Бог донесе іншим гіркоту і  правду жіночого поневіряння по світах, її емоційний стан між кордонами. Такою запам’яталася мені Галина Петросаняк. Вона залишила на пам’ять збірку своїх поезій «Світло окраїн» (2000). З ними залишилася зі мною Галинина простота і витонченність в розумінні мігранської проблематики, яку вона овіршувала.

Премія Губерта Бурди Галині Петросаняк

Премія заснована в 1999 році німецьким медіа-магнатом Губертом Бурдою, видавцем газет та журналів у більш ніж 200 країнах світу. Щороку нею нагороджуються два-три поети постсоціалістичної Європи. Головним критерієм для нагородження є насамперед поетична вартість віршів. До складу журі входять відомі німецькомовні літератори, зокрема, всесвітньовідомий прозаїк Петер Гантке. На конкурс подаються підбірки творів, у перекладі німецькою мовою.

У 2006 році одним із лауреатів премії Губерта Бурди став харківський письменник Сергій Жадан.

У 2007 році – Галина Петросаняк.

ПЕРСПЕКТИВИ ХРОНІЧНОЇ НЕБАЙДУЖОСТІ

Галина ПЕТРОСАНЯК

Кордони між літературами завжди менш категоричні, як кордони між країнами. Тому “порушників” безліч, і вони, найчастіше, лише виграють від санкціонованого долею пересікання невидимих меж, не кажучи вже про те, що виграють від цього й літературні “простори” по обидва боки кордону. (Тут я маю на увазі порушників усіх рангів, починаючи від дошкільняти, якому окрім українських народних казок розповідають на ніч ще й “Алісу в країні Задзеркалля”, закінчуючи, скажімо, В. Набоковим, який одночасно знаходиться по обидва боки кордону, між російською та американською літературами, а точніше – понад ними, як і понад всіма іншими – реальними й умовними, виключаючи хіба що кордони мов, на які його твори поки що не перекладені. Конкретна мова – велика та не єдина батьківщина літератури, що існує цією мовою. Є ще й свідомість авторів, багато з яких – “Порушники”, які прийшли з-поза меж цієї мови, культури, ментальності;

Туристичний бізнес в Україні: високі ціни і відсутність належної інфраструктури. Чи виправдані ціни на відпочинок в Україні? Чи є вони адекватними якості сервісу?

Роман Скрипін , «Радіо Свобода»

Гості Вечірньої Свободи: Андрій Сьомін – начальник управління розвитку туризму і курортів при Міністерстві культури; Віктор Травінський – керівник відділу туризму у місті Кам’янець-Подільський

Роман Скрипін: Я маю новину, яку я можу повідомити і повідомити радісно. Як повідомляє «Новинар», британська газета «Таймс» радить європейцям провести вихідні у Львові. Оскільки склали такий рейтин, і, виявляється, Львів увійшов до 10 європейських міст, куди ця газета пропонує поїхати на вихідні. Вітаємо львів’ян з цим. Їх можна вирізнити з натовпу за специфічний виразом обличчя. Я маю на увазі іноземців. Власне, їх в Україні побільшало, особливо після 2005 року, коли Україна впровадила безвізовий в’їзд для цивілізованого світу.

Welcome to Ukraine (з візами чи без) – інтерв’ю з директором Національного туристичного офісу Андрієм Помозом

В неділю, 15 березня 2009 року в Берліні завершилася виставка з туризму, відома як ІТВ. Знайти український стенд на виставці було легко. Як і наша діаспорська “Хата скраю” подалі від батьківщини, був він розміщений трохи скраю від інших стендів. Це був другий павільйон, майже початок огляду виставки. На відміну від виставки “Зелений тиждень”, де Україна займає цілий павільйон, українські туристичні фірми зайняли один його кут. Сусідами були, як це географічно та історично склалося, росіяни. Вдале розміщення двох українських стендів обличчям один до одного, тобто передом до себе, а задом до сусідів,

За умов зросійщення і денаціоналізації еміграційна українська культура першої половини XX ст. виявила естетичну своєрідність

Діячі української культури в еміграції

Невід’ємну складову частину процесу національно-культурного відродження становить творчість представників української еміграції. Високохудожню спадщину залишив відомий поет, есеїст, критик і публіцист Є.Маланюк (1897—1968 pp.), чиї художньо-естетичні принципи формувалися в період втрати Української державності. Поразку У HP він сприйняв як “національну трагедію”. Аналізуючи причини цих подій, митець звертався до визначення ролі національно свідомої особистості в українській історії; його поезія сповнена історико-філософських роздумів про долю народу, призначення людини в добу політичних і соціальних потрясінь. У вірші “Доба” (1940 р.) поет наголошує, що запорукою відродження України є активність, воля і наполегливість народу, вміння не лише досягти, а й зберегти свободу

Кучер В. І. З історії діяльності Українського наукового інституту в Берліні та Українського вільного університету в Мюнхені

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України
(м. Київ), д-р іст. наук, голов. наук. співроб.Кучер Володимир Іванович

Висвітлено питання науково-дослідницької та освітньої діяльності української діаспори в Німеччині.

Упродовж століть із різних причин — соціально-економічних, об’єктивних і суб’єктивних — українці емігрували до країн Європи, Азії, США, Канади, інших континентів. Не становила винятку і Німеччина.

Штамтіш: доля українських мігрантів в Європі на прикладі справи заробітчан

Ukraine Kompetenz Zentrum a.g. інформує:

18.03.2009 в 19.00 в кафе “Суфіссімо” на Fichtestr. 1, D- 10967 Berlin

відбудеться ШУМ ( Штамтіш Українсько-Мультинаціональний, Берлін- Крoйцберг)

Тема зустрічі 18.03.2009:

Доля українських мігрантів в Європі на прикладі справи заробітчан з Львівської області, людські права яких було грубо порушено при перетині польсько-німецького кордону в травні 2008 року. Справа заробітчан свого часу набула розголосу в Україні, проте не знайшла продовження. Більше про це на Borderline bzw. Ukraine. В жовтні 2008 року за сприяння групи активістів Ukraine Kompetenz Zentrum справу перейняли німецькі адвокати,

Haus am Rand як Хата скраю німецькою

Herzlich Willkommen auf

Haus am Rand

auf deutsche Sprache/німецькою мовою

online Magazine der Ukrainische Diaspora in Berlin

· für alle auf die Ukraine Interessierter

· Veranstaltungen, Anzeigen, analistische Berichte über das Leben der Ukrainer in Berlin und Deutschland.

· Reflektionen von der Ukrainerin/nen und Deutschen selbst über das Schicksal der Ukrainische Diaspora, Deutsche Realität und unterschiedliche Mentalitäten und die Probleme damit, und mehr…

· Wichtige link wegen Ukrainische Diaspora und die Ukraine rum.

· Hier geht’s weiter….

Австрійський славіст про українську мову

Така об’ємна праця на понад 800 сторінок, Причинки до історії української мови, видана Харківським історико-філологічним товариством, — це значне досягнення Міхаеля Мозера, доцента мовознавства Інституту славістики Віденського університету. Видання стало можливим завдяки спільній підтримці Програми дослідження Східньої України ім. Ковальських при Канадському інституті українських студій та Фонду ім. Наталії Данильченко при Науковому товаристві ім. Шевченка у США. Програма Ковальських фінансується із Вічного фонду ім. Михайла й Дарії Ковальських і спрямована на вивчення Східньої України та відродження її наукового, культурного й освітнього понетціялу. Виконанню проєкту також сприяла тривала співпраця Мозера з науковцями з України, зокрема Сергієм Вакуленком, який співпрацював із Програмою Ковальських і в інших проєктах.
Книга Мозера підтверджує важливість української мови на міжнародній карті світу і є цінним внеском у дану наукову ділянку.

Свято Кобзаря в українській Школі рідного слова в Берліні

8.03.2009

Так уже повелося, де б не були українці, в які краї не занесла їх доля – вони стараються зберегти свої звичаї. Вже звичаєм стало для нас відзначення Дня пам’яті Тараса Григоровича Шевченка.  Ім’я великого поета належить саме до тих імен, які залишаються в історії назавжди. Його з гордістю вимовляє і шанує не тільки український народ, а й усе людство. Саме з цієї нагоди і зібралася у неділю, 8 березня 2009 року, українська громада греко-католицької церкви св. Миколая в Берліні у прицерковному будиночку.

Цікаву літературно-мистецьку композицію підготували учні та вчителі української суботньої Школи рідного слова, яка діє при церкві ось уже 6 років. Ведучими свята Кобзаря були випускниці суботньої школи Іра Розлуцька та Леся Вайда. Дівчата і досі часто навідуються до нас, беруть участь у заходах, які організовуються. На початку свята

Український Вільний Університет повідомляє…

Канцелярія Українського Вільного Університету повідомляє, що продовжується набір студентів на Літній семестр 2009 навчального року.

Університет є недержавною вищою навчальною установою, що затверджена урядом Баварії та користується правом надавати наукові ступені магістра, доктора та габілітованого доктора. Основу Університету складають факультети Україністики, Філософський та Державних і Економічних Наук.

Передумовою для допуску до студій є закінчена вища освіта в одному з акредитованих університетів та бездоганне знання української мови, як також знання німецької або англійської мови на рівні розуміння тексту при допомозі словника.

Зголошення приймають декани. Для навчання необхідно подати такі документи:

* прохання про прийняття на студії із зазначенням факультету

* автобіографію

* чотири фотокартки

* атестат про середню освіту (завірена копія)

Чи діалог між різними хвилями міграцій можливий і що є “комутатором для українців за кордоном”?

Наша берлінська діаспора мабуть нічим особливим не відрізняється від інших українських діаспор. Потрібно колотити новий соус  для того, щоб мати змогу проковтнути нашу діаспору (минулий соус вже скис). Запропоную матеріли з інших діаспор про їх проблеми.  Проблеми, про які не бояться відкрито говорити. Може тому і вирішуються там  ці проблеми швидше. Але це і наші проблеми. Прошу поки ознайомитись з матеріалом, як воно є в Канаді(ред.):

“Проблема останньої хвилі еміграції сьогодні є однією з найактуальніших для нашої громади, тому з цікавістю прочитав допис пані Василів-Базюк   в одному з останніх чисел“Нового шляху” (за 25 грудня). Вітаючи ініціативу почати діалог на цю тему, слід сказати, що сама стаття мене розчарувала. На жаль, ця складна і болюча для української громади тема спрощена до стереотипів. Все поділено на біле і чорне: гарна організована громада, що складається з трьох попередніх еміграцій, і ось тільки ця, остання, нікуди не годиться – не дбають, не працюють у громаді і взагалі не вважають себе українцями. Такий спрощений підхід, без аналізу причин цієї проблеми і пошуку реальних шляхів її розв’язання, ніякої користі не приносить, а тільки поглиблює проблему через взаємні образи.

Німецький підхід до “ревіталізації” Львова

Під час різдвяних канікул у Львові я вперше проїхалися “новим” німецьким трамваєм №6, який замінив старенький деренчливий львівський трамвай, який ще трохи і розвалився б, мабуть, на ходу. У трамваї було просторо, зовсім не так, як у мультфільмі Степана Коваля (і в моїх студентських спогадах). Але я ніяк не могла позбутися гіркого присмаку: так, либонь, почувається молодша сестра, коли їй ціле дитинство доводиться доношувати одяг старшенької. Та ще й, виявляється, за поношені німецькі трамваї українці заплатили, як за нові. Що ж, і на тому вартує подякувати.
Можливо, нова спроба німців допомогти львів’янам навести лад у власному місті виявиться більш однозначною.
Як повідомляє Галина Стадник для “Німецької хвилі”:

Федеральний уряд Німеччини спільно зі Львівською міською радою втілюватимуть проект з відновлення історичних кварталів Львова. Проект розпочнеться влітку й покликаний консолідувати мешканців.
На сьогодні вибрано три історичні квартали для апробації проекту. На основі соціально-економічного дослідження, яке проведе німецька сторона впродовж літа, буде визначено лише один, каже керівник проекту Іріс Гляйхман.
У рамках проекту буде відкрито бюро, куди можуть звертатися мешканці вибраної дільниці з різними ініціативами.

Світлини з українськиї вечорниць в Берліні

7 березня 2009 року в Берліні за давньою традицією, заведеною Галиною Цастров,

відбувалися українські вечорниці.

На вечері була представлена літературна композиція, присвячена Т.Г.Шевченку “Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини”.

Одна з організаторів-помічників пані Цастров і ведуча вечора Ольга Рааб, поділилася світлинами з події.  Вона разом з Натальою Семків та Анною Готтшаль підготували літературну композицію “Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини”. Головною темою композиції була біографія Тараса Шевченка. “Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають,а й те,  чим живуть,у чому черпають сили і надії.

“Голодомор-33″ з різних позицій(СКУ)

СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

10-го березня 2009

Повідомляємо , що СКУ  разом з Секретаріятом Президента України, Кабінет Міністрів України та Українським Інститутом Пам’яті переглядають текст нового  Меморандуму для співпраці та Робочого Пляну. Акції продовжуються. Звертаємося  до Всіх громадських надбудов затримати свої крайові комітети. Просимо подати імя і призвище, електронну пошту та число телефону контактної особи до 31-го березня 2009.

КОНФЕРЕНЦІЯ МІЖНАРОДНИХ НАУКОВЦІВ

Подаємо до відома  що, українські науковці матимуть нагоду представити справу Голодомор 1932-33 як  Ґеноцид,  підчас Міжнародної Конференції, яка відбудеться  20-21 березня цр при Мельборнському Університеті в Австралії. Українську позицію представлятимусть Проф Роман   Сербин (Монтреал Канада) Проф Станіслав Кульчицький (Київ Україна)

Інші сторону будуть представляти Віктор Кондрашин (Пенза) Стівен Віткрофт (Австралія)

“Ми не лише були в тому просторі, а й творили його”(П.Ющенко)

Народний депутат України Петро Ющенко на початку березня 2009 рок перебував у  Німеччині, де він брав участь в фестивалі Блаженної Едігни і передачі місцевій громаді м.Пух і церкві Святого Себастьяна і Блаженної Едігни портрети предків Блаженної Едігни: князя Ярослава Мудрого, королеви Анни Ярославни і короля Генріха І.

Про діяльність Петра Ющенка нище в статті «Доказ того, що ми були здавна».

— Петре Андрійовичу, ще ніколи в Україні не «скликався» такий собор облич діячів, що вплинули на розвиток світової цивілізації. Очевидно, у багатьох українців ця виставка змінить думку про самих себе.

— Це процес самопізнання, перш за все. Ми показуємо українську культуру за 2000 років, від Андрія Первозванного. З незапам’ятних часів на цих землях існувала цивілізація. Це переплетення духовної і світської історії. Тут усі галузі нашої культури, всі сфери буття. З низки фактів, постатей визрівало переконання, що наш народ зіграв значну роль у світовій цивілізації.

Національна концепція співпраці із закордонними українцями

СХВАЛЕНО
Указом Президента України
від 13 жовтня 2006 року № 875/2006

Національна концепція співпраці із закордонними українцями

1. Загальні положення та мета Концепції

Українська держава сприяє розвитку національної свідомості українців, які проживають за межами України, зміцненню їх зв’язків з батьківщиною.

Ця Концепція спрямована на реалізацію положень Конституції України, законів та міжнародних договорів України щодо задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, сприяння забезпеченню прав та інтересів закордонних українців

Міжнародна туристична виставка “ITB 2009″

11-15 березня 2009 року в Німеччині (м. Берлін) проходить Міжнародна туристична виставка «ITB 2009»

Міжнародна туристична біржа (ITB) є головним центром контактів світового туризму. З 1994 року Україна є окремим учасником цього форуму. З 2003 року Україна була представлена окремим загальнонаціональним стендом. Щороку збільшується площа загальнонаціонального стенду та кількість експонентів з України. Місто Львів вперше було представлено на туристичній виставці у 2007 році. Всього у виставці ІТВ взяло участь близько 10 тисяч експонентів-учасників із 180 країн світу – Європи, Азії, Південної і Північної Америки, Африки, Австралії, які розміщались в 26 павільйонах виставкового комплексу. Експозиції оглянули 140 тисяч відвідувачів, з них 80 тисяч фахівців.

Більше інформації про участь українських учасників туристичної виставки можна знайти на

інтернет-сторінці виставки.

Дні українства в Україні

З 18 по 21 серпня в Києві проходив VIIIконгрес Світового конгресу українців (СКУ), який вперше відбувався у столиці України. Світовий конгрес вільних українців був заснований 1967 року в Нью-Йорку. Дотепер конгрес сім разів проводився у Нью-Йорку і Торонто. Після проголошення незалежності України, Світовий конгрес вилучив зі своєї назви слово “вільних”, оскільки держава вже стала суверенною. На сьогодні СКУ об’єднує понад сто українських громадських організацій в 25 країнах. Нещодавно СКУ став членом Економічної та Суспільної ради при ООН і має дорадчий голос у цій організації. Особисто для мене ця подія несла в собі деяку інтригу, оскільки українська діаспора маючи громадянство інших держав, переживає – принаймні з візуальних спостережень – більші сентименти до батьківщини, ніж ми – ті, хто проживають в Україні. Як же воно бути закордонним українцем в Україні?

Інтрига перша – побутова

Не дивлячись на міжнародний статус СКУ, робота конгресу почалася з конфлікту, оскільки українській діаспорі відмовили в проведенні зібрання в Українському домі, хоча вже був внесений задаток у 37 тисяч гривень. Напередодні проведення цього зібрання, 29 липня, організаційний комітет конгресу отримав повідомлення про те, що Український дім не зможе надати приміщення для проведення конгресу. При цьому відмову мотивували проведенням ремонтних робіт, не дивлячись навіть на те, що договір про оренду вже був підписаний. Виходячи з листа, який отримав організаційний комітет, в Українському домі повинні були робити глобальні зміни: “В Палаці мистецтв Український дім…починаються роботи з ремонту та реконструкції декількох поверхів будівлі…Враховуючи ці обставини, роботи по підготовці заходу ускладнюються, а проведення Світового Конгресу Українців…стає неможливим…”

30-ий Літературний Конкурс СФУЖО ім. Марусі Бек

Світова Федерація Українських Жіночих Організацій проголошує 30-ий Літературний Конкурс СФУЖО ім. Марусі Бек З нагоди 60 – ліття Світової Федерації Українських Жіночих Організацій пропонуємо тему: “Пізнайте свою історію – збудуєте Україну!“ Жанр літературного твору: нарис, оповідання, наукове дослідження. Праця повинна бути написана в розмірі від 1000 до 2000 слів, підписана псевдонімом, додатково в закритому конверті подати коротку довідку про авторку: прізвище, вік, адресу та фото. Вік учасниць конкурсу від 16 років до 35 років.

Для переможців категорій: віком від 16 до 21 року та від 21 до 35 років призначені нагороди: І нагорода – $ 500 Can. ІІ нагорода – $ 300 Can. ІІІ нагорода – $ 200 Can.

Твори просимо надсилати друковані українською мовою, з переліком використаних першоджерел, на адресу СФУЖО: WFUWO Konkurs 2118 A Blоor St. W. Suite 206 Toronto, ON. M6S 1M8 Canada Термін надсилання творів: до 30 квітня 2009 р. Запрошуємо всіх бажаючих до участі у конкурсі.

Керстін Мюллер: “В суспільстві мало що змінюється через 8 Березня”

Українкам Берліна до 8го Березня…..

До дня 8 березня жінки зеленої фракції Бундестагу влаштували святковий прийом. На ньому виступили промінентні політкині з промовами про про те, в якому стані знаходяться права жінок на сучасному етапі розвитку суспільства в Німеччині. Наголосили, що жінки ще не повністю зрівняні в правах з чоловіками. Нерівність в оплаті праці, зокрема в Німеччині, є досі актуальним питанням. Жінки отримують на 23 проценти меншу зарплатню, аніж чоловіки. Після урочистої промови жінки перейшли до спілкування між собою. Я мала нагоду запросити до розмови Керстін Мюллер (Kerstin Müller), зовнішньополітичного речника партії Зелених в Бундестазі.

Пані Мюллер розпочала нашу розмову зніяковіло висловом:

- Це вже стало ритуалом збиратися на 8 березня, спілкуватися одна з одною. Але це лиш ритуал. В суспільстві мало що змінюється через 8 Березня. Ми повинні шукати інші рівні.

Перша українська письменниця і феміністка у Галичині

8 березня в українок зачасти ассоціюється з совєтським квіточковим церемоніалом чоловічої статі по відношенню до “прекрасної, але слабкої”. В кращому випадку, пригадуються партійними промови про Клару Цеткін, що дала політичне підгрунтя для існування 8 березня як дня боротьби за права жінок. Говорити про українських жінок-феміністок – зачинателів жіночого руху в Україні – не було прийнято. Ця сторінка історії заслуговує на особливу увагу, коли календар відтворює наші ассоціації з минулого особливо інтенсивно. (ред.)

“Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була все вічним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків,-” Н.Кобринська (1855-1920)

У колі письменників і культурно-громадських діячів кінця ХІХ і початку ХХ ст.досить помітною постаттю є Наталія Кобринська. Її літературна і суспільно-культурна діяльність розгорталася під впливом І. Франка, М.Павлика, О. Терлецького. Головну свою увагу віддала вона питанням визволення жінки та її рівноправність з чоловіками в усіх сферах діяльності. Дослідники літературної творчості та видавничої і громадської діяльності Наталії Кобринської називають її першою письменницею та першою українською феміністкою у Галичині. Саме вона організувала у Станіславі перше освітнє „Товариство руських жінок”, що ставило за мету прилучення інтелігентних жінок до літератури та популяризувати нові суспільні ідеї.

ШЕВЧЕНКІАНА РУСЛАНА ТЕЛІПСЬКОГО

Скільки пам’ятників Тарасові Шевченку існує в світі? Сто? Двісті? Тисяча? Аби з’ясувати це, 26-річний лучанин Руслан Теліпський об’їздив усю Україну, побував в одинадцяти європейських містах Італії, Франції, Словаччини, Польщі, Білорусі, Росії. Результат мандрівок із фотоапаратом — фотовиставка «Монументальна Шевченкіана», що відкрилася нещодавно у Волинському краєзнавчому музеї. Дослідження тривають.
Валентина ШТИНЬКО
У колекції Руслана Теліпського нині зафіксовано понад 200 меморіальних згадок про Кобзаря з усіх областей України, Автономної Республіки Крим та з-за кордону, де встановлені пам’ятники, погруддя, меморіальні дошки, стели та пам’ятні знаки поетові. А починалося все, розповідає автор фотовиставки, з юначого потягу до мандрів містами України, які мають свою цікаву історію. «Краще один раз побачити, ніж сто раз почути»,

З 20 по 24 березня 2009 року у Будинку кіно у Кьольні пройде Фестиваль українського кіно

Український фонд кіно, Nemiroff та міжнародний фестиваль “Молодість” організовують у співробітництві з Будинком кіно у Кьольні вперше в Німеччині фестиваль українського кіно.

У дні фестивалю, починаючи із 19-ої години пройдуть покази наступних стрічок “Тіні забутих предків”, “Два в одному”, “Кастинг”, “Владика Андрей”, “On The Edge”, “Отроцтво”, “Закон”, “Проти сонця”, “Приблуда”, “Таксист”, “Трагічне кохання до зрадливої Нюськи”, “Маленьке життя”, “Сафо”, “Райські птахи”.

Додаткова інформація на сторінці

Представництва Союзу українських студентів Німеччини у Кьольні: http://koeln-susn.ning.com
Оригінальний анонс німецькою: http://www.koelner-filmhaus.de/htm/presse/aktuell/ukrainischeFilmwoche/ukraine.htm

“Включити СУСН як одного із виконавців державних програм допомоги та співпраці із діаспорою…”

П Р Е С Р Е Л І З

Контактна особа: Юрій Халавкa Тел.: +49 178 179 56 18 E-Mail: khalavka@uni-mainz.de

28 лютого 2009 року в приміщенні міської ради м. Майнц (Німеччина) відбувся круглий стіл на тему «Актуальний погляд на життя українських студентів в Німеччині та роль у ньому німецьких і українських публічно-правових інстанцій». Організатором круглого столу виступив „Союз українських студентів у Німеччині“ (СУСН). Участь у круглому столі взяли почесний консул України в Майнці проф. д-р Гансюрген Досс, віце-консул Генерального консульства України у м. Франкфурт на Майні Василь Марушинець, керівники СУСНу та координатори організації з семи міст Німеччини, представникy громадських організацій «Zusammenarbeit mit Osteuropa» («Співробітництво зі Східною Європою») тa Freundschaftskreis Mainz-Minsk (Міста-партнери Майнц-Мінськ), Клемент Дафоґо представник студентської організації «AStA» при університеті в м. Майнц. Учасники круглого столу обговорили

“Сільські музики із Закарпаття, для яких вибратись на гастролі до Європи легше, ніж опинитись по другий бік гір”

“28 березня ми виступатимемо в Німеччині (між містами Касель і Ерфурт). при нагоді обов’язково виступимо з радістю в Берліні. Поки що такої нагоди не було,”- з відповіді менеджера “Гудаків” Ольги Зубик на мій запит про виступ в Берліні. Сподіваюсь, така нагода зявиться скоро. А поки віртуальне знайомство з “Гудаками” в нашій Хаті скраю (ред.)

Гудаки… це музична плутанка, яку не може відтворити ані Барток, ані будь-які музичні творіння консерваторії. Поєднання високого, трагічного і жартівливого співу Каті, зачаровуючих мелодій з уст юної Олі, звуків від гри Васі, Віталіка, Юри і Володі, танців і співу усіх разом – це все пропонують Гудаки, але це все не можна помістити на жодній нотній партитурі. Слухаючи музику “Гудаків”, ми переносимося в українські Карпати, переживаємо всі біди і радощі невеличкого закарпатського села. Багатовікові балади розповідають нам життєві історії про кохання та зраду, дружбу та війну, доносять до нас хороші звичаї та тягар традицій.

Відставка Огризка була замовлена у Москві?

Оксана Лiгостова Київ 04/03/2009

Відставка міністра закордонних справ Володимира Огризка була замовлена у Москві, – стверджують деякі українські експерти. У тому, що за цю відставку проголосувала частина фракції БЮТ, аналітики вбачають промовистий сигнал. Він свідчить про можливу зміну зовнішньополітичного курсу України в разі обрання Президентом Юлії Тимошенко. Таку думку в інтерв’ю «Голосу Америки» висловили експерти Євген Жеребецький та Володимир Горбач.

Відставка Огризка була спланованою акцією БЮТ. У цьому переконаний експерт з проблем міжнародної безпеки Євген Жеребецький. Політолог відкидає версію про «спонтанний вибух вільнодумства» у «бойовому загоні Юлії Тимошенко» і нагадує історію бютівця Ігоря Рибакова. За голосування проти лінії партії його виключили з фракції та позбавили депутатського мандата. Отож розмови про те, що 49 депутатів-бютівців натисли кнопки за відставку Огризка усупереч рішенню фракції, не витримують критики

План взаємодії між Посольством України і ….

У Будапешті схвалено план взаємодії між Посольством України і Державним самоврядуванням українців, а також Товариством української культури в Угорщині у проведенні заходів у 2009 році

Взаємодію у здійсненні понад 30 заходів у 2009 році передбачено спільним планом Посольства України і українськими організаціями Угорщини. Відповідний документ з цього приводу підписали у Будапешті Посол України в Угорській Республіці Дмитро Ткач і голова Державного самоврядування українців Угорщини (ДСУУ), а також Товариства української культури в Угорщині (ТУКУ) Ярослава Хортяні План передбачає здійснення заходів з питань поширення правди про Голодомор 1932-1933 років в Україні й культурно-історичну спадщину України, події політичного, соціально-економічного і культурного життя сучасної України та її роль у світовій і регіональній політиці. Документом намічено, зокрема, відкриття у Будапешті пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, проведення міжнародної наукової конференції, вечора вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу.

Kinderhilfe Klavier Konzert

Kinderhilfe Klavier Konzert

Prof. Michael Roll

Folkwang Musikhochschule

und

Yaromyr Bozhenko

Mittwoch, 13. Mai 2009 um 20 Uhr

stilwerk Galerie, C. Bechstein Centrum

Grünstraße 15/ Königsallee, Düsseldorf

Eintritt € 15,– / €10,– Schüler und Studenten

Tickets erhältlich unter

DrUliBusch@aol.com Tel. 02102-18347

oder bei

C. Bechstein Centrum Tel. 0211-86 22 82 00

Spendenkonto

Pro Ukraine e.V. Sparkasse Hilden-Ratingen-Velbert Konto 422 622 20 BLZ 334 500 00

__________________________________________________________________________________

Hallo Liebe Freunde!

heute möchten wir euch auf das Benefizkonzert aufmerksam machen. Es ist bereits unser III. Kinderhilfe Klavier Konzert. Die Resonanz war bisher so positiv und motivierend,

64. Jahrestag der Befreiung des Frauen-KZ Ravensbrück

Freitag, 17. April 2009

14 Uhr

Übergabe der Informationsstele am Bahnhof Fürstenberg / Havel

Ort: Bahnhof Fürstenberg / Havel

15 Uhr

Vorstellung des Besucherleitsystems der Mahn- und Gedenkstätte Ravensbrück

Ort: Mahn- und Gedenkstätte Ravensbrück, Besucherzentrum

17.30 Uhr

»Was bleibt«

Filmvorstellung und Diskussion

Samstag, 18. April 2009

14-18 Uhr

Lesungen und Workshops

14:00 Uhr: Nikolaj Skłodowski (Gdansk/Danzig), geboren im KZ-Ravensbrück, spricht über die polnischen Häftlinge im KZ-Ravensbrück

15:30 Sr. Maria-Theresia, Karmel Regina Martyrum Berlin, liest Porträts polnischer Häftlinge (angefragt)

116:30 Uhr Kathrin Mess liest aus dem Tagebuch von Yvonne Useldinger

17:30 Uhr: Szenische Lesung: „Ravensbrück Frankfurt am Main – Frauen-KZ Ravensbrück, Lebensspuren verfolgter Frauen“

Freiheit im Blick: Europa 1989/2009: Geschichte einer Hoffnung – Ende einer Illusion?

18. März 2009, 18:30h bis

19. März 2009, 17:30h

Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften / Berliner Rathaus , Markgrafenstraße 38 (BBAW), Rathausstraße 15 , Berlin

Zum Auftakt des Jubiläumsjahrs 2009 rücken die Deutsche Gesellschaft für Osteuropakunde, das Goethe-Institut und das Polnische Institut Berlin mit einer internationalen Konferenz den ostmitteleuropäischen und osteuropäischen Beitrag in Politik, Gesellschaft und Kultur zum epochalen Umbruch von 1989 ins Zentrum der Aufmerksamkeit. Ohne die Ostmittel- und Osteuropäer hätte es die deutsche Einigung, die Neuordnung Europas und die Überwindung des Ost-West-Konflikts nicht gegeben. Die Durchsetzung der Freiheit löste Erwartungen und Hoffnungen aus und setzte in den jeweiligen Gesellschaften sowie in Europa eine enorme Dynamik in Gang. Der Vergleich mit dem status quo wird zeigen, wie das Politische und das Kulturelle in Europa ihre Gestalt geändert haben.

• 

ШУМ щосереди

Ukraine Kompetenz Zentrum a.g. інформує:

11.03.2009 в 19.30 в кафе “Суфіссімо”(“Sufissimo”) на Fichtestr. 1, D- 10967 Berlin

буде ШУМ ( Штамтіш Українсько-Мультинаціональний, секція Берлін- Кройцберг)

Запрошуються всі

• кого цікавить українська мейнстрімна, але в більшості немейнстрімна українська тематика
• хто хотів би висловити свою думку стосовно того, що відбувається в Україні і її діаспорі
• хто хотів би знайти нові контакти
• запропонувати чи приєднатися до обговорення тем з коренем “укр.”

Робочі мови: українська, німецька чи англійська в залежності від бажання публіки. Допомога з перекладом можлива.

Тема зустрічі 11.03.2009:

“Четверта хвиля української міграції в Берліні: проблеми і шляхи їх подолання на особистих прикладах”

“Український дім” Лариси Хименець

Олена Цибенко, № 142 (17553) 05.08.05

Коли провідній актрисі драматичного театру імені Івана Франка, драматургу, народній артистці України Ларисі Хоролець телефонував прем’єр-міністр України і запропонував очолити Міністерство культури, вона якраз перебувала в Канаді на міжнародному конгресі жінок-драматургів. Навіть не встигши як слід оглянути Торонто, Лариса Іванівна повернулася до Києва. І в червні 1991 року змінила гримерну театру на кабінет у будівлі на вулиці Івана Франка. Лариса Хоролець стала першою жінкою-міністром у незалежній Україні. Сповнена рішучості зробити якомога більше для розвитку національної культури, вона тоді навіть не думала, що її життя перетвориться на постійну боротьбу. «Радили для солідності набрати ваги» Доти ім’я Лариси Хоролець ніколи не пов’язували з бюрократичним апаратом. Вона не обіймала жодних таких посад і не мала відповідного досвіду.

Згуртування українців США

ВАШИНГТОН, 3 березня. (Наталія Буквич – УКРІНФОРМ). У Сполучених Штатах Америки створено новий осередок Всеамериканської громадської організації “Нова українська хвиля” – Балтимор-Вашингтон. Таке рішення було прийнято на установчих зборах представників української громади двох міст. Про це власному кореспондентові УКРІНФОРМу повідомили у посольстві України в США.

Збори відбулися в Українському православному кафедральному соборі Святого Андрія міста Сілвер-Спрінг (штат Меріленд). Вітаючи громаду з цією подією, радник-посланник посольства України в США Віктор Нікітюк побажав новоствореному осередку “Нової української хвилі” плідної діяльності, спрямованої на подальше згуртування українців США, визначення основних завдань і напрямів співпраці, об’єднання старої і нової хвиль еміграції, залучення нових членів до своїх лав, насамперед молоді.

Нагорода за зближення українців

Ліґа Українців Канади (ЛУК) відзначила грамотою за плідну працю у зближенні українсько-канадської діаспори з Україною Юрія Савчука, голову Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. Вручення грамоти відбулося під час доповіді про Українсько-Шведські відносини XVII – XVIII ст., яку виголосив Юрій Савчук 13 лютого у КУМФі. З 8 по 15 лютого 2009 року у зв’язку з передачею в дар Україні громадянкою Канади пані Галиною Горюн-Левицькою, дружиною відомого українського художника у діаспорі Мирона Левицького, приватної мистецької колекції видатних українських художників зарубіжжя ХХ століття Юрій Савчук перебував у Торонто у службовому відрядженні. На думку Володимира Паславського, виконавчого директора Ліґи Українців Канади, «передача українських художніх цінностей зарубіжжя наближають діаспору до України, а також підкреслюють існування одної української нації по всьому світу».

Анонси шевченськівських святкувань в Берліні

Шановні українці!

голова німецько-українського об”єднання “Український світ”

Галина Цастров запрошує на українські вечорниці.

7 березня о 16 год,за адресою

Hofackerzeile 1b,13627 Berlin, U7 Jackob-Kaiser Platz,

У программі:

-літературна композиція, присвячена Т.Г.Шевченку “Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини”.Приймають участь Ольга Рааб,Наталя Семків,Світлана Бухін-Шевченко та Іванко Джамбура.

-з 8 Березня вітають Вячеслав Абрамов і Любов Готшальк

-Ернест Городецький презентує свій новий диск українських пісень.

Вхід 3 євро

Храмове свято у Штутгарті

У недільний святковий день 18 січня настоятель і парафіяни Української церкви у Штутгарті зустрічали свого архіпастиря. У Капеллі Kolpinghaus майже не було вільного місця. Слід зауважити, що візитація владики Кир Петра Крика була приурочена до цілого ряду особливих для прихожан подій: празднику Святого Василія Великого – покровителю Парафії та Святому Богоявленню Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Одна з найстарших прихожанок пані Анастасія Цюрак за давньою українською традицією вручила його Преосвященству хліб – сіль.

Розмова з Ребеккою Гармс про орден княгині Ольги, українську діаспору, заробітчан і Равенсбрюк

3 березня 2009 року Ребекка Гармс ( Rebecca Harms), депутат Європейського парламенту від партії Зелених, член парламенстської комісії з питань зв’язків з Україною перебувала в Берліні і знайшла час для короткої зустрічі з редактором он-лайн газети “Хата скраю„ Ольгою Самборською для ексклюзивного інтерв’ю. Від Ukraine Kompetenz Zentrum a.g. на зустрічі був присутній Бйорн Юнгіус.

- Пані Ребекко, Ви нещодавно отримали нагороду президента України Віктора Ющенко орден княгині Ольги. Поділіться, будь-ласка, що Ви відчували, отримуючи цю нагороду? Яке значення вона має для Вас?

- Для мене це було несподіванкою.

“Голодомор” зовнішньої політики, або “По кому подзвін?”

75-та річниця вшанування пам’яті жертв Голодомору не змогла не відбитися на зовнішній політиці України. Навіть точніше, саме тема Голодомору наряду з темою НАТО стали пріоритетами українського МЗС, особливо протягом останнього року, затьмаривши всі інші, часом більш реальні і потрібні сучасній Україні, однак “спущені на гальма” проекти. А єдиним суттєвим здобутком можна назвати хіба, що те, що зараз слово Holodomor впізнається в Європі і світі.

Не заперечуючи самого факту Голодомору і не ображаючи страждань мільйонів невинно загиблих українців, водночас, не можна не говорити і про те, що в нинішньому світі навряд чи можна побудувати кращі відносини з сусідами постійними розповідями про те, які горе та муки перенесли українці на початку століття минулого. Яскравим свідченням цього стали слухання питання про Голодомор в Україні, що відбулися 22 жовтня цього року в Європарламенті. “Що стосується жертв Голодомору, не може бути кращого подарунку для них, як створення заможної, стабільної та демократичної України, що базується на солідних інституціях та сильному громадянському суспільстві. Тільки якщо ми досягнемо цієї мети, тільки тоді ми зможемо сказати, що загибель такої кількості людей не пройшла для нас задарма”, – заявив тоді віце-президент Єврокомісії Антоніо Тайані. Його слова були підтримані і багатьма депутатами, що взяли участь в обговоренні. Так, голова делегації Європарламенту по зв’язках з Україною Адріан Северін (група соціалістичних партій, Румунія) назвав дебати “дуже специфічними”, зазначивши, що Європарламент є скоріше “будівником історії”, ніж історичним дослідником, і наголосив на тому, що, засуджуючи Голодомор, не можна переносити відповідальність на інші країни, а українцям потрібно подумати про примирення, як зі своїми сусідами, так і в середині країни. Ребекка Хармс (група “зелених”, Німеччина),

“Отож Україні не пощастило” (Ґражина Станішевська)

Розмова з депутатом Європарламенту Ґражиною Станішевською

Уже протягом кількох років Ви підтримуєте вступ України в європейські структури, активно дієте в делеґації Європарламенту до співпраці з Україною. А яким був початок Ваших контактів з Україною?
● Коли в Сеймі РП я була головою Комісії освіти, двічі у рік організовувала зустрічі для громадських організацій, що діють на освітній ниві. І, на моє здивування, на одному з освітніх форумів появилися вчителі зі Львова, які почали мене переконувати, щоб приїхати до них. Тоді я була в розпалі боротьби за комп’ютеризацію польських шкіл. Українці захопилися цим, бо, як казали, у них ще ніхто про це не думав. Тому почала я їздити до Львова, щоб розповідати про зміни, які впроваджуємо в освіті, і чого хочемо таким чином досягти.

Як тепер реалізується український напрямок у Європейському парламенті?
● Коли в Європарламенті разом з іншими партнерами з колишнього радянського блоку появилися поляки, то про Україну так насправді ніхто нічого не знав.

Зустрілася я навіть з такою думкою, що Україна та інші країни, які раптом виокремилися з Радянського Союзу, не мають реальних шансів на виживання

ВІДІЙШОВ з життя Друг України

Мирослав Чех

Професор Броніслав Ґеремек був політиком європейського масштабу. Його ім’ям назвали зал у Сеймі та назвуть один із найпрестижніших залів засідань Європейського парламенту. Професор був відомий всьому політичному світу. Йому присвоїли звання Почесного доктора 40 вищих шкіл на різних континентах. Став лауреатом премії Карла Великого – найпрестижнішої європейської нагороди. До його слів і думок прислухалися всі світові державні мужі. Професор походив із жидівської сім’ї. Дивом уцілів під час Голокосту. Виховувався на заході Польщі, все подальше життя провів у Варшаві. Належав до найвизначніших європейських медієвістів. У другій половині 70-х рр. зв’язався з демократичною опозицією, працюючи в Товаристві наукових лекцій. У серпні 1980 р. разом з Тадеушем Мазовецьким привіз до страйкуючих робітників Ґданська листа з підтримкою понад 60 інтелектуалів. Став одним із головних радників «Солідарності» та Леха Валенси. Після введення воєнного стану належав до числа лідерів опозиції. Відіграв одну з ключових ролей під час підготовки та проведення на початку 1989 р. Круглого столу, що започаткував процес демократичних перетворень у Польщі та Центрально-Східній Європі.

Що ми знаємо про навчання в Українському Вільному Університеті в Німеччині?

Український Вільний Університет

Поруч ріки Ізар та мальовничого парку, в центрі Мюнхену, розташований єдиний закордонний Український вищий освітньо-науковий центр. Всього 20 хвилин подорожі швидким поїздoм з аеропорту Мюнхена та декілька зупинок міським трамваєм, і перед вами виринає у своїй повній красі святиня Української вищої школи в діаспорі, котра гостинно розмістилась у цьому затишному куточку Баварії. Охайна споруда університету з його просторою аудиторією і унікальною бібліотекою створює чудові умови для навчання та наукової роботи. Будь яка країна світу могла б гордитись таким елітним освітнім центром за межами своєї держави. Історія цього унікального навчального закладу тягнеться в далекі роки початку ХХ століття періоду героїчної боротьби кращих синів і дочок українського народу за незалежну українську Державу. Шлях Українського Вільного Університету пролягає з австрійського Відню, через чехословацьку Прагу і до баварського Мюнхену. Першими викладачами Університету були: Д. Антонович, Л. Білецький, І. Горбачевський, С. Дністрянський, Д. Дорошенко, О. Колесса, С. Рудницький, В. Старосольський, С. Смаль-Стоцький, О. Яковлів. Сотні українських вчених та тисячі українських патріотів пов’язали cвою долю з рідним Університетом.

Амбітний інтернет-проект про життя українців у Британії

Олекса Семенченко

Лондон – У залі лондонської філії Українського католицького університету відбулася презентація інтернет-проекту, який прямо стосується всіх сторін життя українців у Великій Британії та Північній Ірландії. Він покликаний у зручній і доступній формі розповісти про історію й сьогодення всіх верств української громади. Йдеться про двомовну інтернет-енциклопедію під назвою «Українці у Сполученому королівстві» – спільне дітище британського представництва канадійської редакції «Енциклопедії української діаспори» (ЕУД) та Союзу українців у Великій Британії (СУБ). Угоду сторін щодо проекту було підписано 2003 року, коли британську столицю відвідав головний редактор ЕУД Василь Маркусь разом із дружиною – активним учасником колективу енциклопедії, нині вже покійною Дарією Маркусь. Як пояснив на презентації головний редактор та ініціатор інтернет-проекту «Українці у Сполученому королівстві» Роман Кравець, редакція ЕУД шукала в різних країнах зі значною українською присутністю якусь «опорну» організацію, що стала б базою для проекту. СУБ було обрано як таку організацію, що має найбільші можливості. На презентації проте неодноразово наголошували, що редакція проекту збирає інформацію з усіх ділянок українського громадського, релігійного, культурного життя у Сполученому Королівстві. Редакція провела величезний обсяг роботи за вже майже шість років від підписання угоди. Сайт було відкрито в серпні минулого року.

Ein “Orchideenfach”

Ukrainistik an der Uni

In Greifswald können Studenten die Sprache und Kultur der Ukraine kennenlernen

Von Martin Haufe

Wer sich für die Ukraine interessiert, den zieht es nach Greifswald. Denn nur dort können Studierende an der Ernst-Moritz-Arndt-Universität Ukrainistik studieren – ein einzigartiges Angebot in Deutschland. Jahrelang war der Lehrstuhl unbesetzt, jetzt kann das Fach wieder unterrichtet werden.

“Die Ukraine heißt auf Ukrainisch ‘Land an der Peripherie’, es gibt einfach Schwierigkeiten mit der Ukraine, die jetzt langsam selbstständig wird, und es ist mit dem Namen so schwierig wie mit der Politik der Ukraine.”

Der Lehrstuhl für Ukrainistik war in Greifswald drei Jahre lang verwaist, das Sterben des Faches war schon mehrfach ausgerufen. Die Philosophische Fakultät hat sich in schweren Kämpfen neu aufgestellt – der Lehrstuhl für Ukrainistik ging auf in einem Lehrstuhl für Ost- und Westslawische Philologie. Alexander Wöll hat nun auch die Polonistik mit zu vertreten. Kein Problem für einen Mann, der auch das Russische perfekt beherrscht und in Regensburg die Bohemistik, als das Tschechische, zu Rang und Namen gebracht hat.

Alexander Wöll ist im Allgäu geboren, nach Greifswald reiste er aus Oxford