Українська діаспора стала непотрібною

— Что ж твой барин, эмигрант?

— Сам ты “эмигрант”! В Париж, говорят люди, уехал, в Париж!

Цей діалог із “12 стільців” наочно ілюструє ставлення сучасного українського суспільства до еміграції та емігрантів.

Перетворення кокона на метелика

Коли на початку минулого століття з України на Захід виїхала друга, а після Другої світової війни — третя хвиля національної еміграції, у нас з’явилися підстави говорити про народження української діаспори.

Чому, власне, друга та третя хвилі, а не перша і четверта? Бо саме тоді йшлося про виконання трансцендентної місії: збереження національної ідентичності. В Радянському Союзі розчинялася українська ідея, вона зникала, а тому місією людей, котрі полишили Батьківщину, стало плекання національного духу, його “консервація” для наступних, вільних поколінь.

Як перша, так і четверта (тобто сучасна) хвилі української еміграції, на жаль для них самих і на щастя для України як країни, такої місії не несуть.

Увага: десятитисячний!

Шановні читачі!

Перевірка на вашу уважність. Сьогодні часопис українців Берліна “Хата скраю” матиме 10 000 відвідувачів! Про це на сторінці можна дізнатись з” Blog Stats” , що рахує кількість відвідувачів.

Від листопада 2008 року як місяця заснування вже стільки людей набігло, як в рукавичку. Хоч і скраю, і тісненько, та все ж разом.

Назва Хата скраю задумана як така, що характеризує положення української діаспори вдалині від України, скраю. Багато хто вбачає в ній на власний розсуд потаємний зміст: “моя хата скраю,  нічого не знаю”. Ну

що ж, і так добре. На жаль, крізь власні дровеняки в оці людина бачить тільки те, що притаманне їй самій. А як побачить, то і позбудеться невдовзі того. Так стверджують психологи. Та як би там не було, скраю чи збоку, головне для часопису – це інформування, аналіз і спілкування.

Сподіваюсь, що нашій хаті скраю-рувавичці ще бути і до 100 тисячного відвідувача. Всіх помістимо! Головне, щоб який дідо нас не знайшов і не наробив крику, як той що в українському мультику за мотивами української казки “Рувавичка”, яку можна переглянути тут.

А 10 000-ного відвідувача чекає несподіванка! Головне, зверніть увагу, що Ви саме тим 10 000-им є. І зразу залиште відомість про це в коментарях. Редакція Хати скраю і надалі запрошує заходити до нас в гості.

Ласкаво просимо!

СВЯТО ГЕРОЇНЪ УКРАЇНИ В СІДНЕЇ

В неділю 22.2.2009 Стейтова Управа Союзу Українок Нової Південної Валії з всіма своїми відділами, влаштувала в Домі Молоді традиційне Союзянське Свято – на пошану Героїнь України. До недавна вшанування влаштовував Відділ ім. Ольги Басараб.

Відкрила концерт голова Управи пані Наталка Ткаль, привітавши присутніх, вона й заповідала програму. На сцені на чорному тлі виднів Союзянський прапор, на сцені квіти декорація пані Віри Війтепської, ( відділ ім. Кн.Ольги) - пишався обвитий вишитим рушником й квітами портрет книягині Ольги.

Василик, музичний супровід Ігор Клайберт, які працюють під патронатом Союзу Українок

Однокласнікі.ру як реіркарнація совєтського простору

Автор: Ольга Самборська

“Народе мій, як добре те,

Що ти у мене є на світі.”  М. Вінграновський (цитата з форуму українців одноклассників.ру)

“І что за сила такая держит і не отпускаєт”

Глибоко ностальгічний гімн однокласників ставить питання всім однокласникам пострадянського простору: що ж то за сила така всіх нас тримає? Тримає і не відпускає.

Де сховатись «од українсько-російського невежества»

Оксана Забужко в своїй книжці “Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій” підводить нас до  тієї проблеми, яка на зломі століть ще видавалась такою, від якої можна було втекти. Закордоном можна було передихнути від наступу “українсько-російського невежества”. Сьогодні, коли нові століття починають свій злам і вже йде  незворотній процес “прогресуючой духовної ентропії” (О. Забужко), куди сховатися від цього “невежества”?  Лесю, але тобі повезло з Берліном і закордоном взагалі тоді, на зламі епох. А нам залишається це лиш константувати факт безсилля перед “культурним” безкультур’ям .

На прохання тих, хто на Лесиному вечорі не зміг пролистати книжку Оксани Забужко, бо та була заклеєна скотчем і невідривна від того місця, де її приліпили, друкуємо пролог з книжки. Бажаючі можуть позичити книгу для читанння з бібліотеки Ukraine Kompetenz Zentrum

ОКСАНА ЗАБУЖКО.

Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій . Пролог

Українці в концтаборах третього рейху

Михайло Марунчак: У німецьких концтаборах можна було стрінути різні національності Европи, включно з народами Північної Африки. Чисельно українці займали в концтаборах одне з передових місць, побіч жидів, французів, поляків, чехів, бельгійців та інших. Вже 1940 р. потрапити до авшвіцького концтабору українці з Демківщини, Грубешівщини та Підляшшя. Українці мали вже такі передові реєстраційні номери, як 3642, 3637 та інші чергові числа. У половині 1941 р. прибула до Авшвіцу більша кількість заарештованих з-поміж т. зв. веркшуців (поліція, що доглядала заводи). Прибували вони групами і їх нараховувалося близько трьох тисяч. Майже всі вони згинули того самого року. Дальший марш німецького фронту на схід 1941 року започаткував масову висилку українців, одних — до концтаборів, а других — на роботи. Останні дуже часто збільшували ряди перших так, що число українців у концтаборах підносилося з дня на день.