“Зніми росу”

“Хата скраю” розпочала журналісткy акцію “Зніми росу”. Ні для кого не є таємницею, що відділити українську мову так само важко від російсько, як плевела від пшениці. Але не будемо займатися останнім, бо цим пообіцяв зайнятися сам Бог. Спробуємо хоча б зняти росу (російську мову) і дати тій пшениці можливість дозріти. Наша українська мова, оспівана переоспівана, чомусь краще тримається пісні, аніж слова. Особливо, не витримує вона конкуренції в багатомовному оточені. В слов’янському чи германському – перевтілюється в мову співбесідника, що обросює ті паростки, яким суджено бути носителями не роси, а врожаю. В Берліні та роса майже не висихає, ніби враховуючи особливості місцевого вогкого клімату. Зробила кілька спроб дізнатись, де і як говориться у нас в Німеччині українською мовою. Подзвонила до представництва фірми Росан-Міст, що в Вестербурзі. Зробила це свідомо, знаючи що група “Росан” є мережею українського бізнесу. Отже, вступаю зразу ж українською з проханням розповісти про послуги фірми. З другого боку телефонного дроту мені невдоволенно кажуть: “Говорітє по-русски, ми не понімаєм”. Тоді пояснюю, що я “не понімаю по-рускі”, і продовжую вже по-німецьки. Тоді мій співрозмовник зауважує: “Ну давайте уже тогда лучше по-украінскі”. Так ми і вели розмову цивілізовано двома різними мовами, розуміючи один одного. При повторному дзвінку до тієїж фірми після розчарування в їх веб-сторінці без зрозумілих клієнту данних, я натрапила на іншу представницю фірми. З тією пройшли подібний сценарій (по-русскі. Ні.). Але жінці легше було, щоб я говорила німецькою. Вона навіть була впевнена, що фірма “Росан” є россійською, хоча її шеф чомусь українець. Останнє вона добре знала. Ось і “Росан” виявився в росі. Пошуки роси тривають. Знімати будемо пізніще. Далі буде. Оля Самборська 1.02.2009