Знову вийшов черговий анонс про подію з українськими “дійовими особами”. І знову “zwischen” і знову “der Orangenen Revolution”, а взагалі “Zwischen Europa und etwas anderem”. Я свідомо відкидаю всі ці сирітські представлення України(вибаче, після Клічко і того факту, що великий процент європейців взяв заміж українок), “Europas flächenmäßig zweitgrößtes Land gehört zu den in Deutschland am wenigsten bekannten.” трохи не пасує. Тому до Вашої уваги поезія з України: Poesie aus der Ukraine 8.12. 20:00 Поетичний вечір Галі Крук (Галина ПЕХНИК)Андрій Любка
Єдиний, хто там буде “zwischen”, так це Андрухович.
Literaturwerkstatt Berlin Knaackstr. 97 (Kulturbrauerei) 10435 Berlin Tel +49. 30. 48 52 45 – 0 Fax +49. 30 48 52 45 – 30 mail(at)literaturwerkstatt.org Verkehrsverbindung: U2 Eberswalder Straße Tram 12/M1/M10 Eberswalder Straße
та в тому то і справа,що там немає що перекладати на доступну мову чи правильніше сказати, рука не піднімається на таке. Йдеться про представлення українських поетів Галини Крук і Андрія Любка в Берліні. Але це завертають в таку обгортку, ніби українці якісь марсіяни і література в них, бачте, є. Щоправда, це лиш Андрухович перекладений на німецьку. А зараз ще є двоє нових, вечір яких він модеруватиме.
Текст анонсу (в оригіналі) цілком нейтральний. Нікого не ображає. Він не гірший і не ліпший він тисячі інших, якими анонсують будь-які чи політичні, а чи літературні акції тощо.
“Друга за величиною європейська країна належить до найбільш маловідомих у Німеччині. Вона завоювала велику симпатію після Помарачевої революції, однак залишається для нас незнайомою. Це стосується і літератури чи поезії, з української перекладають мало, ще менше книг можна знайти у книгарні.
Паралельно суспільних ліній розколу, в останні роки в Україні сформувалися чотири літературні центри, в яких розвивається поезія, що ґрунтується на естетично цілком відмінних традиціях і звертається до найрізноманітніших тем. Ця поезія є і україномовна і російськомовна і описує життя від Карпат до Донецьку і Криму. Всі поети-учасники – не лише «лірики» у класичному сенсі цього слова, вони працюють в різних медіа, вільно переходять від класичної поезії до слему, співпрацюють з іншими авторами та митцями. Так постає надзвичайно цікава поезія, поетична топографія, що пронизує молоду державу із заходу на схід і з півночі на південь.”
Як бачиш, рука цілком піднімається.
.
Дякую,Софію, що в тебе рука піднялася. Я мабуть отримуюю забагато анонсів про українські події з різних джерел, та з одним і тим самим вступом-прелюдією про Україну. Настає момент, коли це вже несприймається. Скажи, будь-ласка, чи набагато більше німецькомовних книжок перекладається на українську в Україні? Чи можна на основі кількості перекладеної літератури говорити про “маловідомість” країни? Адже є інші фактори, що виконують інформативну фунцію. Тому вважаю, що літературу треба подавати не в політичному контексті, а як самодостатню одиницю. В Берліні презентується сотні літераторів, поетів, письменників на основі того, що вони пишуть, цінності їх творчості, а не того, якої вони національності чи з якої країни. Розумієщ, тут трохи щось не те, на мою думку, коли всіх одним махом в одне кліше.Може німцям можна теж сказати,що ми не згодні з тривалим ассоціюванням з помаранчовою революцією, яка для багатьох є дискредетована діючими політиками і т.п. До помаранчової революції теж перекладалася література з української.Тому я проти, коли за відлік береться пункт помаранчевої революції як “від народження Христа”. Ще більше мене бентежить факт, що європейці чомусь думають, що громадянське суспільство в Україні якраз почалося з помаранчової революції.Але ж це не правда. В нас велика історія достовірного диссиденстського руху,щестидесятники, національно-визвольного руху 80их, початку 90их, природозахисного руху і т.д. Тому моя позиція суто в акцентації на цьому аспекті. Літературний бік і його висвітлення не був фокусом моєї критики. Він просто виявився “dabei”. Тому перепрошую, якщо справила враження глобального нападу на все.
До речі, ти не знаєш, хто пише такі анонси. Таке враження, що це один і той самий почерк?
Оля
Блог Хата скраю – віртуальне місце зустрічі українців, незалежно відносять вони себе до української діаспори Берліна чи ні. На кінці доменного імені символічно замість “А” (Берліна) вжито “У”: домен “Українці Берлін-у”, щоб підкреслити наш тісних зв’язок з У-країною, з якою ми залишаємось одним цілим.
По великому рахунку і різноманітні версії перекладу слова “Україна” можна поповнити синонімом “хата скраю”, якщо вважати Україну одною великою домівкою скраю Європи.
Назва “Хата скраю” задумана як така, що характеризує положення української діаспори вдалині від України, скраю.
Блог Хата скраю – віртуальне місце зустрічі українців, незалежно відносять вони себе до української діаспори Берліна чи ні. На кінці доменного імені символічно замість “А” (Берліна) вжито “У”: домен “Українці Берлін-у”, щоб підкреслити наш тісних зв’язок з У-країною, з якою ми залишаємось одним цілим.
По великому рахунку і різноманітні версії перекладу ... Продовжити читання »
Можна розяснити про що йде мова, що там відбувається. Ось в мене також є інформація, але коли ви не знаєте чеської то вона вам нецікава http://www.respekt.cz/clanek.php?fIDCLANKU=2616&fIDROCNIKU=2008#diskuse_prispevky
та в тому то і справа,що там немає що перекладати на доступну мову чи правильніше сказати, рука не піднімається на таке. Йдеться про представлення українських поетів Галини Крук і Андрія Любка в Берліні. Але це завертають в таку обгортку, ніби українці якісь марсіяни і література в них, бачте, є. Щоправда, це лиш Андрухович перекладений на німецьку. А зараз ще є двоє нових, вечір яких він модеруватиме.
Текст анонсу (в оригіналі) цілком нейтральний. Нікого не ображає. Він не гірший і не ліпший він тисячі інших, якими анонсують будь-які чи політичні, а чи літературні акції тощо.
“Друга за величиною європейська країна належить до найбільш маловідомих у Німеччині. Вона завоювала велику симпатію після Помарачевої революції, однак залишається для нас незнайомою. Це стосується і літератури чи поезії, з української перекладають мало, ще менше книг можна знайти у книгарні.
Паралельно суспільних ліній розколу, в останні роки в Україні сформувалися чотири літературні центри, в яких розвивається поезія, що ґрунтується на естетично цілком відмінних традиціях і звертається до найрізноманітніших тем. Ця поезія є і україномовна і російськомовна і описує життя від Карпат до Донецьку і Криму. Всі поети-учасники – не лише «лірики» у класичному сенсі цього слова, вони працюють в різних медіа, вільно переходять від класичної поезії до слему, співпрацюють з іншими авторами та митцями. Так постає надзвичайно цікава поезія, поетична топографія, що пронизує молоду державу із заходу на схід і з півночі на південь.”
Як бачиш, рука цілком піднімається.
.
Перепрошую, не встигла підписатися.
Дякую,Софію, що в тебе рука піднялася. Я мабуть отримуюю забагато анонсів про українські події з різних джерел, та з одним і тим самим вступом-прелюдією про Україну. Настає момент, коли це вже несприймається. Скажи, будь-ласка, чи набагато більше німецькомовних книжок перекладається на українську в Україні? Чи можна на основі кількості перекладеної літератури говорити про “маловідомість” країни? Адже є інші фактори, що виконують інформативну фунцію. Тому вважаю, що літературу треба подавати не в політичному контексті, а як самодостатню одиницю. В Берліні презентується сотні літераторів, поетів, письменників на основі того, що вони пишуть, цінності їх творчості, а не того, якої вони національності чи з якої країни. Розумієщ, тут трохи щось не те, на мою думку, коли всіх одним махом в одне кліше.Може німцям можна теж сказати,що ми не згодні з тривалим ассоціюванням з помаранчовою революцією, яка для багатьох є дискредетована діючими політиками і т.п. До помаранчової революції теж перекладалася література з української.Тому я проти, коли за відлік береться пункт помаранчевої революції як “від народження Христа”. Ще більше мене бентежить факт, що європейці чомусь думають, що громадянське суспільство в Україні якраз почалося з помаранчової революції.Але ж це не правда. В нас велика історія достовірного диссиденстського руху,щестидесятники, національно-визвольного руху 80их, початку 90их, природозахисного руху і т.д. Тому моя позиція суто в акцентації на цьому аспекті. Літературний бік і його висвітлення не був фокусом моєї критики. Він просто виявився “dabei”. Тому перепрошую, якщо справила враження глобального нападу на все.
До речі, ти не знаєш, хто пише такі анонси. Таке враження, що це один і той самий почерк?
Оля