Голос бардівського мистецтва Кирила Булкіна.

Мистецтво барда Кирила Булкіна правдиво схвилювало тих, хто прийшов на зустріч з цим київським співаком. Це не була коньюктура. Це не була комерція. І навіть не збита і засалена під титулком “Die Ukraine nach der Orangene Revolution“ вистава. Був це інший формат. Той, що примушує серце закалатати і душу очиститись.

Пам'яті диссидентського духу.

Шлях до українців Берліна у Кирила проходив через конференцію Europa eine Seele geben (Europa eine Seele geben( Дати Європі душу), організовану цими днями в столиці Німеччини ініціативою „Дати душу Європі” („Europa eine Seele geben“). Поки європейські службовці кадили над замордованою шаленою економікою душею Європи, Кирило прийшов до діаспори вилити свою душу тим, хто її зможе зрозуміти. Хотілося б вірити, що українська душа таки буде колись зрозумілою європейцям, які щоправда свою ще не зовсім знайшли.

Кирило Булкін зі словом.

А поки цей процес триває, українці збираються, об єднують свої душі, зігрівають одні одним піснею, поетичним словом про правду і кривду і теплим спілкуванням.

З піснею.

Передати зміст вечора словами дуже важко. Його треба відчути. Його треба прожити.

І накінець, ним треба воскреснути до почуття великої поваги до мистецтва, що йде з душі людини- митця. Митця, який твердо стоїть на українській площині.

Під час концерту.

Кирило – не політик. Але пісні його політичні. Він не освітянин, але тісно працює з школярами, розповідаючи їм про диссидентів.

Він співає повстанських пісень і пише пронизливі вірші. Дотепна передача іронії української передкапіталістичної реальності вдало передана в його текстах.

Проте все це зрозуміти можна лиш, знайомлячись з його творчістю безпосердньо.

По закінченню авторської програми слухачі мали змогу поспілкуватися в тісному колі.

Cпілкування після концерту.

Якщо з поданих світлин можна вхопити клаптик атмосфери вечора з Кирилом Булкіним, то рахуйте Вам повезло. Але насправді не повезло, бо Вас таки з нами не було….

Ті, хто слухав барда Булкіна.

по-доброму повспівчувала читачам блогу Ольга Самборська

15 листопада 2008 року, Берлін